Пряма мова.
Євген Бергер. Це ім’я доволі відоме читачам «Кременчуцької газети», глядачам телеканалу «Візит», багатьом користувачам Фейсбуку... всім, хто цікавиться історією рідного Кременчука. Саме Євген Бергер почав водити містом екскурсії і розповідати їх відвідувачам цікаві історії, пов’язані з тим чи іншим куточком міста, з тією чи іншою будівлею у Кременчуці.
Сьогодні провести Євгена Дмитровича в останній путь у Міський палац культури прийшли журналісти та бібліотекарі, медики та працівники музею, викладачі та діячі культури, міський голова Віталій Малецький та секретар міськради Юрій Гриценко. Усі вони схилили голову перед труною, в якій у білій сорочці з чорною краваткою і в костюмі лежав краєзнавець.
«Ми були дружні останні п'ять років, проводили екскурсії, він часто приходив до нас в галерею, був на всіх виставках.
Останнє я в нього записав інтерв’ю, коли він лежав у госпіталі. Він розказував про госпіталь, але в мене закінчилася пам'ять у телефоні…
Ми хотіли на 85-річчя зробити йому конверт, хотіли зробити йому свято…
І ось така трагедія. Ми на сьогодні - наші філателісти, зробили та погасили конверт з його зображенням, а цю поштівку зробив Сергій Брильов…
Вони будуть передані в музеї, в галереї, буде пам'ять про таку людину, яка, не дивлячись на всякі папери, робила людям добро.
Я думаю, що людям дуже шкода, що він так закінчив своє життя»,- розповів журналістам керівник місцевої спілки філателістів Володимир Скляр.
Євгена Бергера, як і багатьох тих, хто сьогодні прийшов з ним попрощатися, об’єднувала любов до рідного міста. Серед друзів краєзнавця сьогодні у Міський палац культури прийшов і лікар Олександр Панченко.
«Нас об'єднувала любов до рідного міста, до Кременчука. Мене цікавила історія. І так на одній з екскурсій ми познайомились. Він привернув увагу до себе людяністю, добротою… Ми навіть не спитали один одного, як нас звати. Але з часом знову зустрілися, після цього вже і не розставались. Телефонували, у нас якась енергетика була.
Це людина світла, людина, яка несла любов до свого рідного міста, до свого краю. Не передати цю втрату, звичайно.
Ми постійно обмінювались своїми думками про те, як він провів екскурсію. Йому було дуже важливо, як це виглядало збоку, добре це було, або які помилки були…
Він міг привернути увагу до тих самих, на перший погляд, здавалося б, не примітних місць, але які мають історичне значення для нашого міста.
Він привівав любов до нашого міста. Світла пам'ять Євгену Дмитровичу! Це людина світла, якої ми вже не маємо. Велика втрата», - сказав лікар Олександр Панченко.
Свою цікаву історію знайомства та роботи з Євгеном Бергером нам розповіла і редакторка весільного всеукраїнського глянцевого журналу "Bride of Ukraine " Лариса Голубєва.
«Він мені був дуже близькою людиною, тому що ми з ним багато співпрацювали. Ми ходили з ним в ефір на Кременчуцьке телебачення. А взагалі наша співпраця почалася з того, що ми писали з ним два матеріали. Один - це про те, як в історію Кременчука увійшли греки та яке відношення має Кременчук до Франції, що нас пов'язує з Францією, і взагалі, які шляхи з Кременчука до Франції.
І от коли ми писали саме цей номер про Францію, ми з ним їздили в Кам'яні Потоки до могили нашого відомого спортсмена у важкій вазі - Ялова.
Там стоїть такий непримітний пам'ятник, а саме навпроти цього пам'ятника живуть його родичі. І ми стукали, дзвонили в дзвіночок, нам ніхто не відчиняв.
Це в 2017 році було. Я збиралася перелізти через паркан та постукати в двері. Коли дивлюся - Євген Дмитрович у свої 77 років теж разом зі мною перестрибував цей паркан. Ми таки знайшли цих родичів, вони були вдома, ми з ними поспілкувалися.
Він для мене залишився отою людиною з життям, яка любила своє життя, яка любила всіх оточуючих. Він віддавав усі свої знання, він жив заради нас, заради кожного… Світла пам'ять Євгена Дмитровичу! Дякую, низько вклоняюся за вашу працю, за ваші дослідження. Ми з колегами мріяли надрукувати книжку про Кременчук під його редакцією. Я впевнена, що ми це зробимо»,- сказала журналістка.
Викладач історії, директор спортивного інтернату імені Івана Піддубного Олександр Кириченко знає Євгена Дмитровича з 1986 року.
«Коли я з ним зустрівся, тоді я працював у школі вчителем і ми стикалися з ним, тому що він працював позаштатним лектором громадської організації «Знання». Він був дуже цікавий доповідач. Багато цікавого розказував взагалі про історію Кременчука, про історію розвитку козацького руху з часів Сагайдачного, ще з того періоду.
І мені здалося, що він шанував Сагайдачного - Гетьмана України. Крім того, він надавав перевагу багатьом тим лідерам, які у нас були невизнані громадські, ті, які розвивали Народний Рух України у Кременчуці.
Я хочу сказати, що зустріч потім відбулася з ним безпосередньо вже в громадській приймальні народного руху України, за участю Тамари Просяник, з якою він теж товаришував…
Цікаво було з ним сперечатися в деяких питаннях. Хочу сказати, що його позиція була ненав'язливою. Він вмів переконати…
Він ніс людям той багаж знань, який він мав. На сьогодні багато чого непопулярного можна сказати, але я запам'ятав його розповіді про Ростов, запам'ятав розповіді про той край козацький.
І що я виніс з тієї ситуації? Він якраз обстоював ті моменти, які були пов'язані з тим, що Донське козацтво це не російське козацтво, це українські козаки. Тому що першими зародилася Запорізька Січ і ті козаки наші українські, які були вимушені тікати від свавілля і Катерини, вони, як класи, облаштовували донські, козацькі землі, а потім, ясна річ, в силу певних обставин, вони перебували на території Російської імперії і брали участь у всіх війнах Російській імперії»,- згадує О.Кириченко.
А ще він каже, що Євгена Бергера у дитинстві не похрестили і хрестився він в дорослому віці.
Усі присутні, з ким сьогодні спілкувалися журналісти, відзначали, що Євген Бергер екскурсії проводив і в дощ, і в спеку, а люди завжди приходили і слухали його розповіді.
«Я хочу сказати, що це своєрідна епоха в житті нашого міста. Така велика епоха. Так трагічно обірвалося його життя. Багато чого люди про нього можуть сказати тільки доброго і згадки про нього залишаться ще тривалий час у наших, але вважаю, що ця людина заслуговує на те, щоб увічнити його пам'ять»,- резюмував Олександр Кириченко.
А сьогодні кременчужани принесли до його труни сотні живих квітів, а коли труну виносили з Міського палацу культури, люди проводжали краєзнавця оплесками.
Зазначу, що не всі встигли попрощатися з краєзнавцем, бо коли катафалк вже поїхав на цвинтар, близько 12-ої люди почали йти до палацу і були здиворвані, що прощання відбулося так швидко.
«Ми думали, прощання до 12 і вирішили прийти на 11.45, а тут вже нікого», - сказали жінки, які прийшли з квітами попрощатися з їх другом. Майже аналогічну промову ми почули і від іншої групи містян.
Поховали Є.Бергера на цвинтарі у Власівці, де покояться його батьки.
Нагадаємо, Сьогодні прощатимуться з відомим краєзнавцем Кременчука Євгеном Бергером
Трагічно обірвалося життя відомого краєзнавця міста Євгена Бергера
Шість концтаборів у Кременчуці, Гестапо і тисячі закатованих: жахаюча та сумна історія жертв нацизму.
Олег Булашев
Відео Ігоря Борисевича
