Тільки-но у Кременчуці відгримів конфлікт з бійцями АТО, обуреними безладом та халатністю персоналу в лікарні «Кременчуцька», якою керує любитель відпочити по п’ятницях Віктор Сичов, як ця медустанова знову опинилася у центрі трагічної історії.
У серпні учасника АТО Віктора Олещука з травмами госпіталізували не до палати ветеранів війни нейрохірургічного відділу «Кременчуцька» (утворилася шляхом злиття Третьої та Четвертої міських лікарень), а до палати з жахливими умовами і тарганами. У палаті ж для ветеранів війни, за словами очевидців, лежала дівчина, яка ніякого відношення до військових не мала. Тобто, використовуються приміщення далеко не за призначенням.
Тепер до редакції прийшла пенсіонерка Ольга Григор’єва і розповіла, як у цій лікарні згубили її онука, працівника Крюківського вагонобудівного заводу Юрія Хухрія. Також вона принесла листа від матері померлого.
«Мій син, Хухрій Юрій Володимирович, 26 травня 2017 року о 6 годині 15 хвилин пішов на роботу на КВСЗ, де працював у вагоноскладальному цеху слюсарем-ремонтником на малярно-здавальній дільниці. З дому пішов здоровий, ні на що не жалівся.
О 8 годині 20 хвилин він зателефонував дружині, що йому стало зле. Дружина працює у цьому ж цеху, і вона одразу прибігла до нього. За допомоги співробітників його хотіли довести до медпункту, але він уже не міг іти. Тоді викликали швидку допомогу, яка відвезла Юрія в міську лікарню №2, де йому зробили кардіограму і проконсультувала лікар-невропатолог О. Супрунець, яка поставила йому діагноз «інсульт».
Після чого його машиною «швидкої» відвезли в Міську лікарню №1. Там Юрія оглянув лікар у прийомному покої та спитав, чи є гроші. Йому відповіли, що грошей немає, але невістка приїде і привезе. Тоді лікар сказав, що йому потрібно зробити МРТ і відправив його в Міську лікарню №3.
У цій лікарні теж запитали, чи є гроші. Мати відповіла, що є 300 грн, а потім невістка привезе ще, і вона віддасть 400 грн.
Вони погодилися. У лікарні йому зробили МРТ і відправили в нейрохірургію. Там нічого не робили», – так пише про події у листі мати Юрія, Олена Хухрій.
Бабуся померлого розповідає про все більш емоційно і ледь стримує сльози.
«Йому було лише 35 років. Ніколи не жалівся на здоров’я. Ось на заводі стало погано… Та й почалося його возіння з лікарні до лікарні. Невже лікарі такі дурні, що одразу не могли направити до лікарні, а не везти у Другу, потім у Першу, а потім у Третю? Остання лікарня в народі славиться не дуже. Ми читаємо пресу і знаємо, що там велика смертність серед пацієнтів. Але тоді ми ще не знали, що цю «чорну» статистику смертей поповнить і наш Юрій», – говорить бабуся Ольга.
Далі вона розповідає (а її донька те саме пише у листі), що до Юрія (і родичів, які були з ним) постійно приходила до палати медсестра і питала, чи привезла дружина гроші. Мати відповідала, що скоро приїде, бо вона на роботі.
Юрій був при свідомості, говорив із рідними. В обід і ввечері поїв. А потім почав жалітися матері, що у нього дуже болить голова.
«Я пішла по медсестру, якої не було на робочому місці. Коли її все ж таки знайшла, то сказала, щоб зайшла в 8-му палату.
Медсестра прийшла хвилин через 15 поміряти тиск, який був 140/80, що для його років підвищений. Я попросила зробити знеболювальне, вона відповіла, що пізніше зробить, і він погодився. Вона його умовила. А ввечері медсестра прийшла з уколом і попросила брата Юрія, щоб він його розбудив. Але Юрій уже ніяк не реагував, і вона побігла за лікарем, після чого його забрали в реанімацію. А шприц із ліками так і залишився на тумбочці…» – пише Олена Хухрій.
«Чотири дні Юрій був у глибокій комі. Кожного дня лікарі говорили, що він помре або буде рослиною і калікою, та що будемо годувати його з ложечки. При цьому ліків кожного дня виписували на 1 тис 500 грн.
На четвертий день, коли я приїхала до лікарні, медсестра вийшла та сказала, що лікар вийде через 20 хвилин. Але я прочекала цілу годину, доки не вийшла санітарка і не спитала, чи є рідні Хухрія Юрія. Коли я відповіла, що я його мати, вона пішла, закривши за собою двері реанімації.
Через 30 хвилин вийшов якийсь лікар і сказав, що вийдуть і скажуть. Він також закрив двері та пішов. Через півгодини вийшов лікар і сказав, що Юрій у нейрохірургії. На запитання, чи йому краще, він сказав, що Юрій помер. Повернувся і пішов.
Мені стало зле. Я упала на підлогу. Він навіть не звернув уваги, захлопнув двері і пішов. Але на зауваження другого пацієнта таки підійшов, спитав, чи мені погано, а потім повернувся і пішов. Ніякої допомоги не було з його боку …
… Як взагалі можна звертатися до таких лікарів? Я прийшла провідати свого Юру. До мене вийшов лікар, я його попросила дати листочок, на якому написані необхідні ліки. Може вони були б недорогими, то купили б. А він відповів, що син до ранку помре. То так і вийшло, що він помер 29 травня», – продовжує у листі мати.
Бабуся взагалі не стримує критики на адресу лікарів.
«Я просто від них у шоці! Яку клятву Гіппократа вони давали, якщо жінка впала, свідки це бачили, а лікар пішов?.. Якби не інші пацієнти, він би і не повернувся. Ганьба йому. Його Бог за все покарає. Ви ж бачите, що у Третій міськлікарні до мого онука халатно поставилися – і він помер. А мене «вбила» подальша поведінка лікаря… Мало того, цієї ночі в реанімації померло двоє молодих чоловіків. По всім лікарням возили… Хіба можна було возити людину з таким діагнозом? Йому потрібно було надавати допомогу, а вони вимагали гроші», – вже плаче пані Ольга і додає: «Лікарняного листа нам так і не дали, натомість із руки (Юрія – ред.) зняли перстень срібний. Це ж бандити, а не лікарі!».
«Щиро співчуваємо вам із приводу тяжкої втрати»
Жінки, крім редакції Кременчуцької газети, також звернулися до керівництва міського управління охорони здоров’я, аби там розглянули обставини трагедії та покарали лікарів.
З управління отримали просто відписку, яку готував голова профспілки медичних працівників Олександр Скутін. В офіційному листі сказано, що звернення розглянуто, описано хід лікування, яке велося за клінічними протоколами. І майже нічого – про поведінку медперсоналу.
«При вивченні матеріалів відеоспостереження реанімації встановлено, що втрати свідомості у вас не було… Ви самостійно залишили відділення. Більш детальну інформацію з приводу порушених питань ви можете отримати в адміністрації медичного підприємства. Щиро співчуваємо вам з приводу тяжкої втрати», – сказано у листі з управління охорони здоров’я.
Проте ані слова про те, що бачили навіть свідки: непритомну, вбиту горем жінку лікар просто проігнорував. Про викрадену каблучку також ані слова. Про пошуки вночі лікаря – також. Одні але, але, але…
А тим часом міська влада на чолі з Віталієм Малецьким покриває безлад у лікарні. Спочатку у квітні 2017 року в кардіореанімації Третьої міськлікарні померла пацієнтка, яку лікарі посеред ночі перевели з реанімації у палату, а потім знову повернули в реанімацію.
Пізніше там не врятували життя відомого у кримінальних колах авторитета, кременчужанина, волонтера В’ячеслава Крамаренка. Потім у Третій лікарні помер ромський «барон». І це лише ті події, що набули резонансу.
Мало того, нещодавно міська влада Кременчука разом із керівником лікарні «Кременчуцька» підставили під удар усіх городян. Як виявилося, протягом 3 місяців з моменту реорганізації (з 5 травня 2017 року) лікарня мала отримати ліцензії на здійснення медичної діяльності. Але до 23 серпня заклад лише готував документи. Виходить, і досі лікарня працює незаконно. Зрозуміло, що закрити її неможливо, оскільки вона є ургентною (тут надають невідкладну допомогу – ред.) кілька днів на тиждень. Проте, який же Віктор Сичов керівник, якщо підставив під удар міську владу та й усіх городян?!
Очільник обласного департаменту здоров’я Віктор Лисак зазначає, що директор лікарні має понести адміністративну відповідальність за свої непрофесійні дії.
Ось так і живемо.
Олег Булашев
