Саме це питання та низку інших журналісти газети поставили екс-заступнику міського голови Кременчука, а нині голові громадської організації «Єдиний Кременчук» Геннадію Музиці, щоб зрозуміти, наскільки прозорою, на його думку, є позиція міської влади, і чи було своєчасним і виваженим рішення виконавчого комітету щодо збільшення вартості проїзду перевізниками в режимі маршрутного таксі з 4 до 5 гривень.
- Геннадіє Миколайовичу, як нам стало відомо, свого часу саме ви опікувалися питанням міського транспорту та перевезення пасажирів. Як тоді це відбувалося, і чи вдавалося віднайти компроміс у непростих взаємовідносинах між міською владою, перевізниками та громадськістю?
- Так, дійсно, за ініціативи покійного Олега Бабаєва я відповідав за це, а також за низку інших питань, які, зізнаюся, були поза межами моїх професійних обов’язків. Проте тоді були зовсім інші правила гри, і місто, намагаючись вийти з довготривалої стагнації, обрало курс стрімкого розвитку, а сам процес час від часу супроводжувався ризикованими рішеннями. Доводилося брати на себе відповідальність, не було часу на обговорення, потрібно було просто працювати і виправдовувати надії керівництва і кременчужан. Погоджуюсь, питання перевезення пасажирів та встановлення вартості проїзду завжди було непростим і дискусійним. Проте воно ніколи не набирало такого резонансу і не викликало настільки сильного суспільного невдоволення, як зараз. На мій погляд, влада черговий раз іде шляхом найменшого спротиву. Прийняли рішення в інтересах одних осіб, а поцікавитися думкою громадськості як основного споживача даних послуг – не визнали за необхідність. А далі, як-то кажуть, будь що буде. Раніше нам вдавалося ставити досить жорсткі і конкретні умови перевізникам, а найголовніше – вимагати дотримання цих умов. Тільки вдумайтеся, сьогодні позиція перевізників звучить наступним чином: «Дайте можливість збільшити вартість проїзду, а ми спробуємо покращити умови перевезення пасажирів». На мій же погляд, утримувати транспортний засіб в належному технічному стані, в чистоті, дотримуватися правил дорожнього руху, а також культури поведінки в салоні – це не примха, а обов’язок кожного перевізника. І раніше всі це дуже добре розуміли, а до перевізників у разі чого застосовувалися відповідні санкції, оскільки якість послуг систематично перевірялася. Запитайте будь-кого зараз з цього приводу, і я переконаний: кожен, хто користується громадським транспортом, впевнено скаже, що за останні кілька років якість послуг з перевезення значно погіршилася.
- Тобто, ви вважаєте, що об’єктивних причин для збільшення вартості проїзду в міських маршрутках не було?
- Я цього не сказав. В першу чергу, я наголошував на тому, що недоречним є в даному питанні мислити категоріями «ціна-якість», оскільки таким чином міська влада разом з перевізниками створить абсолютно негативний прецедент, що згодом пошириться на всю сферу послуг, якими користуються кременчужани. Не можна спекулювати на тому, що так чи інакше має бути гарантоване жителям міста чи пасажирам абсолютно за будь-яких умов. Я працював за добре відомим всім принципом: «Краще робити можна, а гірше – ні». І якщо йшлося про збільшення вартості проїзду, ми укладали угоду і ставили умови так, що перевізники зобов’язувались придбати заздалегідь визначену кількість одиниць нової техніки, і це відбувалося – автопарки поступово оновлювалися. А зараз на адресу міської влади від перевізників лунають обіцянки: пошити шторки на вікна, змінити оббивку сидінь, щось підфарбувати. Погодьтеся, конструктиву в таких діалогах небагато, а шляхів вирішення тієї проблеми, що склалася в місті і стосується перевезення пасажирів і транспортного сполучення віддалених районів, таких як Ревівка, Лашки, Петрівка, ще менше. Питання ж стоїть дуже гостро, і, як ми бачимо, перспектива його вирішення нерадісна. А будь-які напрацювання в даному напрямку у міської влади взагалі відсутні.
- Все ж таки, що ви скажете стосовно підвищення ціни за проїзд у маршрутних таксі? Наскільки сьогодні воно є обґрунтованим?
- Це перше питання, яке необхідно було поставити, але не мені, а тим, хто щоденно користується громадським транспортом, зокрема маршрутними таксі. В даному випадку думка громадськості як кінцевого споживача мала бути основоположною, і, можливо, вдалося б запровадити комплекс попередніх заходів. Вони в свою чергу дозволили б нівелювати суспільне невдоволення громадян, чию думку за великим рахунком міська влада не врахувала. Незважаючи на те, що процес збільшення вартості проїзду чітко регламентований відповідним Наказом Міністерства і передбачає встановлену методику розрахунку такої вартості (в тому числі і проведення досліджень з вивчення такого комплексного явища як пасажиропотік, а також обов’язкові висновки Антимонопольного комітету), в економічній ситуації, що склалася, такі ініціативи перевізників можна зрозуміти. Зараз йдеться і про вартість пального, і про збільшення вартості адміністративних послуг, і про рівень оплати праці найманих працівників, тут і матеріально-технічне забезпечення. Все це в комплексі пояснює підвищення вартості проїзду, хоч і не виправдовує подекуди не просто жахливі умови перевезення пасажирів, а й небезпечну для життя людей техніку, яку не надто свідомі перевізники випускають на маршрут. Інше ж питання, яке, мабуть, варто адресувати міській владі, це шалене навантаження на маршрутні таксі громадянами пільгових категорій. І тут ми знову повертаємось до теми створення оновленого комунального автопарку і придбання великих автобусів. У комплексі ця програма фактично повністю би вирішила проблему пільгових перевезень, а також транспортного сполучення віддалених районів нашого міста. Шкода, що ті позитивні напрацювання, які ми залишили після себе, і які б дали змогу за півроку повністю вирішити колапс у системі пасажирських перевезень і встановити рівні конкурентоспроможні умови для перевізників усіх форм власності, були замінені занадто амбіційними і, як показує практика, абсолютно непотрібними програмами, що передбачають багатомільйонні кредити на придбання економічно абсолютно необґрунтованої кількості тролейбусів.
- Геннадіє Миколайовичу, на минулій сесії міської ради депутати мали можливість підтримати один з проектів рішення і скасувати відповідну ініціативу виконавчого комітету, проте цього не сталося…
- Так, я спостерігав за цим голосуванням, і зізнаюся, що черговий раз був вкрай здивований відвертому холодному розрахунку міської влади і відвертому показовому цинізму провладної більшості. В той час, коли в сесійній залі залишились 23 депутати разом із Малецьким, мер (мабуть шляхом нескладних математичних підрахунків) разом із секретарем міськради Юрієм Гриценком та своїм однопартійцем Миколою Бокованом вирішили від голосування утриматися, тим самим блокуючи рішення про відміну збільшення вартості проїзду в маршрутних таксі.
Відповідаючи ж на ваше запитання стосовно прозорості прийняття даного рішення, хочу зауважити на одному цікавому факті. Минулого тижня на сторінках газети «Автограф», яка виконує роль «адвоката» діючої влади, я побачив заголовок про те, що народний депутат Шаповалов категорично проти збільшення вартості проїзду у кременчуцьких маршрутках. Хочеться запитати: що ж це тоді, як не цинізм і черговий обман «фіолетової команди» – коли газета і інтернет-видання, наближені і фактично підконтрольні нардепу, пишуть, що він не підтримує і засуджує таке рішення виконавчого комітету, а міський голова, котрий по суті є виконавцем волі Шаповалова, і чий голос в даному голосуванні був визначальним, не підтримує проект, що передбачав би відміну рішення виконавчого комітету? Це стосується і голови фракції «Поруч» Миколи Бокована. Мало хто знає про те, що Бокован є офіційним помічником народного депутата Шаповалова, а відтак, як ніхто інший, має демонструвати спільність думок з горе-нардепом. Але тут він чомусь продемонстрував принципову розбіжність. Мабуть, варто зауважити, що провладна більшість, яка підкоряється безпосередньо меру Малецькому та нардепу Шаповалову, в тому числі і партія «Поруч», а також «БПП «Солідарність», взагалі були відсутні в сесійній залі, демонструючи свою відверту байдужість до проблем нашого міста.
Тож, у мене виникає одне питання: це так молода команда дбає про добробут населення, ігноруючи реальні потреби громадян і намагаючись будь-якою ціною втримати свій згасаючий рейтинг?
Наталя Роговцева
