Але змінити табличку під постаментом на нову.
Кременчуцька історикознавиця Алла Лушакова у Фейсбуці висловила свою думку щодо знесення пам’ятника матросам у Крюкові.
«ЗНЯТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ».
ДЕ В ЦЬОМУ РЕЧЕННІ ПОСТАВИТИ КОМУ?
Відповідно до ст. 34. Конституції України, якою «КОЖНОМУ ГАРАНТУЄТЬСЯ ПРАВО НА СВОБОДУ ДУМКИ І СЛОВА, НА ВІЛЬНЕ ВИРАЖЕННЯ СВОЇХ ПОГЛЯДІВ І ПЕРЕКОНАНЬ. КОЖЕН МАЄ ПРАВО ВІЛЬНО ЗБИРАТИ, ЗБЕРІГАТИ, ВИКОРИСТОВУВАТИ І ПОШИРЮВАТИ ІНФОРМАЦІЮ УСНО, ПИСЬМОВО АБО В ІНШИЙ СПОСІБ - НА СВІЙ ВИБІР», висловлюю свою особисту думку щодо рішення про знесення пам’ятник матросам у Крюкові, яке мені видається упередженим та непоміркованим
ЧОМУ?
1. Відповідно до Роз’яснення, яке надавалося інститутом національної пам’яті, опублікованому в засобах масової інформації, в разі, коли пам’ятник не має безпосередньої прив’язки до діяльності Комуністичної партії, на пам’ятнику відсутні символи та тексти, пов’язані з комуністичною ідеологією (п’ятикутні зірки, герби радянських республік чи окремі їхні елементи, заклики на зразок «Пролетарі всіх країн єднайтеся») пам’ятник не підлягає декомунізації. НА ПАМ’ЯТНИКУ МАТРОСАМ ВСЬОГО ЦЬОГО НЕМАЄ.
2. Пам’ятник має виняткове містобудівне значення: є змістовним і художнім центром архітектурного ансамблю придніпровської площі, з якої власне розпочинається правобережна частина нашого міста – Крюків.
3. Пам’ятник занесений до Державного реєстру пам’яток культурної спадщини України (реєстровий № 383), як пам’ятка місцевого значення до розділу пам’ятки монументального мистецтва, (а не історії).\, виходячи з таких критеріїв: а) є оригінальною роботою групи авторів із закінченою вищою спеціальною освітою: скульпторів М М. Посікіри і П. Г. Чепеля – випускників Львівського державного інституту декоративного та прикладного мистецтва (зараз Львівська національна академія мистецтв), членів Національної спілки художників України, та архітекторів-кременчужан С. І. Ткаченка і М. І. Павука; б) виконаний із «вічних» матеріалів - тонованого під бронзу металу та природних різнокольорових каменів, тесаних з використанням складних технік: під скалу, шліфування, полірування; в) відзначається композиційною довершеністю та високим рівнем технічного виконання.
Він є одним із небагатьох пам’ятників монументальної скульптури Галицької художньої школи в Придніпровській Україні.
4. Пам’ятник присвячений конкретному епізоду громадянської війни 1919 р., свідками якого стали мешканці прибережного району Крюкова. У серпні 1919 р. під час бою з денікінськими військами у крюківських плавнях на очах мешканців прибережної частини загинули четверо матросів, які прикривали відступ військ, що обороняли Кременчук. Вони були поховані крюків’янами на місці загибелі. Під час катастрофічної повені Дніпра в 1931 році могила була розмита і місце поховання втрачене.
У 1940 р. з ініціативи молоді та старих робітників КВБЗ, приймається рішення за власні кошти, без будь-якої допомоги з боку держави, встановити пам’ятник на згадку про загублені молоді життя. Авторами пам’ятника стали самодіяльні скульптори Г. Т. Дзюба і Молчанов. Григорій Трофимович Дзюба працював свердлувальником ремонтно-механічного цеху Крюківського вагонобудівного заводу, а у вільний від роботи час керував гуртком юних скульпторів клубу імені І. Ф. Котлова. Молчанов (ініціали невідомі), за спогадами, був аптекарем. Скульптурна група, відлита із алебастрово-цементної суміші, була змонтована на постаменті, виготовленому із сірого граніту працівниками Крюківського гранітного кар’єру.
Пам’ятник установили неподалік від місця трагічної загибелі матросів на розі вулиці К. Лібкнехта (зараз Івана Приходька) і Тищенкового провулку (зараз Літературний провулок), то ж він може розглядатися як кенотаф, тобто символічний надмогильний пам’ятник без поховання. Фото первісного вигляду пам’ятника вміщене в багатотиражній газеті Крюківського вагонобудівного заводу (КВБЗ) «Вагонобудівник». Його урочисте відкриття відбулося 7 листопада 1940 р.
У 1941 році гітлерівці, захопивши Крюків, знищили скульптурну групу, постамент уцілів.
Відразу після звільнення Крюкова і початку роботи КВБЗ, його робітники з ініціативи молоді на суботниках і недільниках заробляють кошти, необхідні для відбудови пам’ятника. І вже у 1945 році Молчанов і Дзюба виготовили скульптурну групу повторно. Пам’ятник матросам відбудований на довоєнному постаменті у первісному вигляді, першим і єдиним з довоєнних пам’ятників, став своєрідним зв’язком між довоєнним та повоєнним життям. Можливо, саме цим пояснюється особливе ставлення жителів міста до пам’ятника, який став своєрідним символом Крюкова. Його відбудовували не лише на знак пам’яті про матросів, загиблих у роки громадянської війни, але й на згадку про героїчні дії дніпровських річковиків у роки Другої світової війни, які вписали не одну яскраву сторінку в оборону міста у серпні 1941 року.
5. З часом скульптура, виготовлена із нетривких матеріалів, почала руйнуватися і в 1985 р. приймається рішення про реконструкцію пам’ятника. На той час була архітектурно завершена забудова кварталу навколо пам’ятника, де з’явилися 9-поверхові житлові будинки, на фоні яких скромний самодіяльний надмогильний пам’ятник зовсім губився. То ж споруджується новий (нині існуючий) пам’ятник, сюжетно пов’язаний з попереднім, але створений професійними майстрами в інший час, в іншому оточенні. І він вирішується по-новому: в монументально-героїчному стилі, а його герої піднімаються до образів-символів захисників дніпровської переправи.
6. Заслуговує на увагу історія спорудження пам’ятника, яка вже давно стала частиною історії Крюкова. Гідні поваги і пам’яті наступних поколінь не лише загиблі матроси, які боронили місто від денікінців – прихильників відновлення «Единной и неделимой России» з її монархічним правлінням та старим ладом пригнічення бідних і обездолених, але й крюків’яни, які з власної ініціативи, власним коштом, власноруч у 1940 році збудували пам’ятник своїм захисникам. І його відбудова в 1945 році, також здійснювалася з ініціативи, за участі і на кошти крюків’ян. І нині існуючий пам’ятник також створювався у 1989 р. не за рахунок державних коштів, коштів міського бюджету чи політичних партій, а за рахунок коштів соціального розвитку, за рішенням трудового колективу Кременчуцького сталеливарного заводу, який розташований у Крюкові.
Історія спорудження пам’ятника - це дивовижний зразок, гідний наслідування, вдячності і шани від жителів Крюкова невідомим загиблим юнакам, які ціною власного життя боронили наше місто, і довгої пам’яті, яку мешканці Крюкова зберігають уже понад 100 років.
Виходячи з викладеного вище ПРОПОНУЄМО:
1. Не зносити пам’ятник.
2. Замінити табличку іншою із чорного лабрадориту (як було в початковому варіанті) з текстом: «ЗАХИСНИКАМ ДНІПРОВСЬКОЇ ПЕРЕПРАВИ ВСІХ ЧАСІВ ВІД ВДЯЧНИХ МЕШКАНЦІВ КРЮКОВА. СПОРУДЖЕНИЙ У 1940 р. РЕКОНСТРУЙОВАНИЙ У 1989 р.»
Аріна Алініна
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
