Наразі родина кременчужанки тимчасово мешкає в Італії.
Наприкінці липня 2015 року маленька Катерина Чесак травмувалася у Кременчуцькому дитячому садочку №1. Того злощасного дня дитина пробила собі череп та м’які тканини головного мозку металевим болтом на ігровому, ще радянського типу, майданчику. Життя дівчини врятували лише фахівці-хірурги. Пізніше постраждала перенесла ще не одну операцію. За фактом травмування було відкрито кримінальне провадження. А далі справа розглядалася у трьох судових інстанціях. Після Автозаводського та Полтавського апеляційного судів справа дійшла до Верховного суду України. Далі її знову направили до Полтавського апеляційного суду.
«Однак головуючий суддя Полтавського суду понад пів року перебував на лікарняному, через що розгляд затримали аж на такий тривалий час», - пояснює жінка.
На сьогодні визначено новий склад суду. Також призначений новий полтавський адвокат. До речі, за 8 років судової тяганини у родини було 5 юридичних захисників.
Втім Чесак наголошує, що продовжить домагатися справедливості. І незабаром планує подавати документи до Європейського суду з прав людини. Раніше це зробити було проблематично через численні переїзди внаслідок російської агресії проти України.
Три переїзди за час війни
Для повноцінного та якісного лікування Катерини, наприкінці 2016 року родина покинула Кременчук та переїхали до Бучі, що у Київській області.
У 2022 році після влучання ворожої ракети у аеропорт сусіднього міста Гостомель, сім’я Чесак вирішила переїхати до родичів у Львів, де перебували близько місяця. Згодом шукали прихисток у Польщі, де проживає вже дорослий брат Каті. Однак він мешкає у гуртожитку, тому родина переїхала до двоюрідної сестри чоловіка - до Італії, а саме поблизу міста Віченца (регіон Венето).
Італійська медицина
Альона Чесак наголошує, що до українців в Італії ставляться щиро, дружелюбно та з розумінням.
«Коли ж бачать жовто-блакитну стрічку, причеплену до сумочки Каті, говорять, що Україна переможе, а Путін піде вслід за російським кораблем», - слова мати дівчини.
За кордоном родина проживає виключно на власні заощадження та виплати для біженців. Адже домогтися статусу інвалідності стало неможливо через значні черги до вузькопрофільних лікарів.
«Якщо у тебе немає гострої травми, яку необхідно терміново лікувати, тобі не призначать огляд лікаря-спеціаліста у короткий термін. У такому випадку направлення на відвідування фахівця можна чекати близько 1,5 років. Оскільки на даний момент, на щастя, у нас немає катастрофічних проблем, ми вирішили почекати», - говорить жінка.
Почекати вирішили і з хірургічним втручанням по заміні імпланта. Відповідну операцію в одній із київських клінік планували провести ще до повномасштабного вторгнення.
Італійські нейрохірурги пропонували імплантацію аутотрансплантати (замісника кісткової тканини) двома варіантами. Перший – для закриття дефекту черепа з використанням штучних матеріалів, другий - аутопластика з залученням кісткової тканини з ребра дівчинки. Батьки вважають обидва варіанти доволі травматичні.
«У першу чергу, до українських спеціалістів у нас більше довіри. Та і запропоновані варіанти імплантації італійськими лікарями, на нашу думку, не є найкращими», - коментує мати Каті.
Тож родина вирішила дочекатися операції, яку зможе провести київський лікар-нейрохірург. Він консультує та спостерігає за дівчино останні роки, для чого родина телефонує йому онлайн.
Акцент на українську освіту
Увесь час повномасштабної війни росії проти України Катя навчалася дистанційно за індивідуальною формою з вчителями через вебсервіс «Гугл-клас». За словами батьків, це допомагає їй краще засвоювати матеріал, а інколи за один дзвінок дівчинка опановує навіть дві теми з предмета.
В Італії для соціалізації Катерина навчається у звичайній місцевій школі, де в неї з'явилися друзі, з якими кременчужанка опановує італійську. Втім згодом батьки поставили акцент на отриманні саме української освіти.
Як і в Україні, дитина онлайн навчалась за плаваючим графіком, отримуючи знання, у вільний від звичайних уроків час вчителя. Мама розповідає, що дівчинка полюбляє математику, українську мову та літературу, а особливо історію. На сьогодні Катя – «хорошистка».
Про здоров’я
Дитина, яка уже понад 8 років звикла жити зі значним дефектом черепа, навчилась пристосовуватись до умов звичайного життя, як і її однолітки. Але завжди має оберігати себе.
Батьки вже не нагадують доньки про дотримання правил безпеки та як себе поводити під час рухливих ігор - вона знає сама.
Однак все ж таки Катя завжди знаходиться під опікую дорослих. Цього літа дівчинка побувала у літньому таборі, хоч і у супроводі мами.
В Італії кременчужанка знайшла друзів. На дозвіллі плете гачком мультяшних героїв.
«Як не дивно, в Італії ми не знайшли її улюбленого бісеру, тому поступово навчилася плести гачком. Такими фігурками обдарувала усіх рідних та друзів», - коментує Альона.
Адаптувавшись за кордоном, родина Чесак змогла дещо наздогнати час для радощів та щасливого дитинства Каті, втрачений на лікування та оновлення нервової системи. Вони мандрували по історичних італійських місцях, літали разом до Катіного брата у Польщу.
До речі, після завершення війни родина планує повернутися у свій будинок до Бучі. Як розповідає Альона Чесак, окупанти зруйнували сусідній будинок. А їхній вцілів.
Тож слідкуватимемо за розглядом справи у черговому апеляційну суді. А ще сподіваємося, що дівчину вже у Переможній Україні вдало прооперують. І це дозволить їй продовжувати насолоджуватися повноцінним життям!
Трагедія у дитсадку в Кременчуці вийшла на всеукраїнський рівень.
Ліна Романченко, Олег Булашев
Фото з архівів родини Чесак
