Ми в Telegram

 

Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Вівторок, 27 Вересня 2022
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Ви є тут

Місце, де народжується музика і навчаються її творці

19 червня 2021

Кременчуцька газета продовжує знайомити читачів з історіями цікавих місцин нашого міста. Цього разу ми зазирнули до однієї з музичних шкіл.

Без музики життя було би помилкою», – говорив свого часу німецький філософ і психолог Фрідріх Ніцше. Дійсно, весь світ наповнений звуками, які магічним чином переплітаються у чарівні візерунки. Все довкола має свою мелодію. А кожна мелодія, інструмент і будівля теж мають свою історію. У нашому місті – три дитячі музичні школи: на вул. Чкалова 3А, Манагарова, 16 та на пр. Лесі Українки, 18.

Кременчуцькій дитячій муз­школі №1 імені П. Чайковського (що на вул. Чкалова) вже понад сотня років. За цей час її закінчили кілька тисяч чоловік, деякі з них у подальшому обрали музику своєю професією: стали композиторами, співаками, музикантами-виконавцями, диригентами та вчителями. Тож, гайда гортати сторінки історії цього закладу.

Де не вистачає слів, говорить музика

7 травня 1920 року у Кременчуці відкрилася музична студія у складі двох класів – гітари та мандоліни. Згодом додалися класи фортепіано, скрипки, віолончелі, вокалу, а студія перетворилася на школу. Її назва постійно змінювалася: центральна музична школа, музична профшкола (після утвердження нової структури української школи – трудова семирічка давала неповну середню освіту та професійна школа – середню освіту та повну професію), наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років це був музичний технікум. Після чергового реформування структури радянської освіти (1934 рік) Кременчуцький музичний технікум перетворюється на музичну дитячу школу-десятирічку. У 1940 році з нагоди 100-річчя з дня народження Петра Чайковського Кременчуцька музична школа отримала ім’я видатного композитора.

Але які б зміни не відбувалися з назвами школи, з навчальними планами, упродовж довоєнного часу її директором був Володимир Типаков, який обіймав цю посаду з 1920 року до 1 червня 1941 року.

«Довоєнна Кременчуцька музична школа – унікальне явище в історії естетичної освіти України. Її педагогічному колективу, очолюваному Типаковим, удалося створити справжнє диво – музичну школу-десятирічку в місті, де не було не лише оперного театру чи консерваторії, а навіть постійної музичної театральної трупи», – говорить кандидатка мистецтвознавства Алла Лушакова.

Знаходилася школа на вул. Жовтневій, 54 (нині вул. І. Сердюка), в одноповерховому кам’яному будинку (він не зберігся), де водночас із нею, у протилежному крилі, розташовувалася школа для розумово відсталих дітей.

Упродовж тривалого часу директор муззакладу переконував міську владу в недоцільності такого сусідства. І зрештою, в середині 1930-х років, домігся переводу сусідів до іншого приміщення. Тоді з декількох суміжних класів, прибравши перегородки, створили концертний зал, а у дворі школи звели справжню літню естраду, з’єднавши її критим переходом з основним будинком. Відтоді в теплу пору року тут відбувалися концерти, які користувалися заслуженою популярністю у кременчужан.

Із перших днів існування у музшколі функціонував справжній симфонічний оркестр, а згодом тут заснували балетну школу.

У складі довоєнної школи працювали багато талановитих педагогів. Розпочинала в цьому закладі свою педагогічну діяльність і випускниця Кременчуцької музичної школи Зінаїда Сиротенко, якій доведеться відроджувати заклад після війни. У період німецької окупації школа не функціонувала. Робота її відновилася у 1944 році за наказом Кременчуцького відділу народної освіти та за особистої ініціативи випускниці школи 1937 року Сиротенко.

Вона до війни встигла попрацювати завідувачкою навчальної частини школи, а після звільнення Кременчука – музичною працівницею дитячого садка на вул. Переяславській. Сиротенко організувала класи фортепіано при школі №3 та у приватному будинку на Піщаній горі. Пізніше заняття перемістилися у класи будинку біля заводу шляхових машин ім. Сталіна (зараз «Кредмаш») та в 125-квартирний будинок на розі сучасних вулиць Соборної та Гагаріна.

У травні 2015 року заклад відзначив своє 95-річчя. І тоді, згідно з наказом Міністерства культури України №686 «Про затвердження Положення про мистецьку школу», став мистецькою школою.

Зараз Кременчуцька дитяча музична школа №1 ім. П. Чайковського розташована у колишній будівлі Народного Семикомплексного початкового училища, де пізніше була школа №1, яку закінчив Герой Радянського Союзу Петро Приходько. Ця споруда є об’єктом культурної спадщини (пам’яткою архітектури).

«Життя, здається, йде без зусиль, коли я наповнений музикою»

Тамара Шай, викладачка з класу фортепіано:

«На цьому місці (вул. Чкалова, 3А – авт.) була перша загальноосвітня школа, а коли нову будівлю звели, то цю залишили. Тут були великі класи для школярів, тому довелося ламати всі стіни, адже музшколі потрібні маленькі аудиторії, аби лише вмістити стіл, шкаф, піаніно. Бачили які тут стіни завтовшки? Кажуть, що ця будівля дореволюційна».

Галина Стадник, викладачка сольфеджіо, працює із 1970 року у Кременчуцькій дитячій музичній школі №1 ім. П.Чайковського, займається пошуками біографічних даних нашого земляка, відомого композитора Михайла Колачевського.

«Маю документ, що у 1912 році одна жінка вступила до музшколи і через 10 років закінчила її, хоча за офіційними даними заклад лише у 1920 році відкрився. Ще одна містянка у 1926 році закінчила музшколу. Тож, виходить, що заклад функціонував і раніше.

Є відомості, що Михайло Колачевський збирався створити в нашому місті музичні школу і училище. Імператорське руське музичне суспільство давало дозвіл на це і гроші. Однак через хворобу Колачевському не вдалося це здійснити. І він частину своєї зруйнованої будівлі віддав під музичні класи у 1903 році».

«З усієї земної музики найближче до неба – биття істинно люблячого серця»

«Можна з гордістю стверджувати, що підготовка кваліфікованих музичних кадрів в Україні почалася саме у Кременчуці», – так про ідею відкриття консерваторії у нашому місті писав у своїх роботах член Національної спілки композиторів України, піаніст-імпровізатор кременчужанин Сергій Горюнович.

«Ця подія відбулася наприкінці XVIII століття і пов’язана з освоєнням південних земель і приїздом до Кременчука імператриці Катерини ІІ під час її знаменитої мандрівки до Криму», – пише Горюнович.

За його дослідженнями, у 1785 році почалися підготовчі роботи з відкриття університету, при якому, за планом князя Григорія Потьомкіна, мала бути «консерваторія для музики». Планувалося відкриття у Катеринославі (нині Дніпро), однак через те, що місто на той час лише будувалося, а Кременчук вже був губернським осередком, підготовчі роботи з відкриття музичної академії (Катеринославської консерваторії) велися саме тут. За словами Горюновича, в якості диригента оркестру до муззакладу Потьомкіну тоді майже вдалося залучити всесвітньо відомого композитора Вольфгана Амадея Моцарта. Проте на заваді стала хвороба віденського віртуоза.

Директором Катеринославської академії затвердили в той час улюбленого придворного композитора Катерини ІІ – Джузепе Сарті. А кандидат на цю посаду – талановитий скрипаль і композитор родом з України Іван Хандошкін у Кременчуці організував хор із 46 співаків і оркестр із 27 музикантів. Згодом і самого Сарті відправлять до нашого міста. Так, у 1787 році вищезгадані композитори з музикантами і хором супроводжували імператрицю під час її відвідин Кременчука. Після від’їзду Катерини ІІ ще деякий час консерваторія продовжувала функціонувати, поки у 1796 році не припинилося її фінансування.

«Ретельне вивчення існуючих документів, їх аналіз доводить, що перша консерваторія була створена і успішно почала працювати за ініціативи за підтримки Потьомкіна», – пише Горюнович, вказуючи на те, що трапилося це на 75 років раніше, ніж у столичних містах.

На жаль, у Кременчуці не залишилося ні будівель, ні матеріальних доказів тих часів.

Нагадаємо, будинок із загадкою, або Чому «дім Шапошнікова» належав Гутовському.

Залізнична історія Кременчука: там, де шумлять потяги.

Кам’яна вежа – найстаріша споруда Кременчука, яка «бачила» Катерину II.

 

Тетяна Красельникова

Сучасні фото Олександра Попенка

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Ви сповіщаєте про хибодрук в наступному тексті:
Щоб надіслати повідомлення натисніть кнопку "Сповістити про хибодрук". Також можна додати коментар.

Ми в Telegram

Підписатися