Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Суббота, 8 Августа 2020 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Пройти 6 тисяч км по воді, щоб дістатися Кременчука: 22-денна історія від Михаїла Закусилова

29 июля 2020

«У висновку я повертаюся щасливим: із цікавим кіно, враженнями та здоров’ям. Усі бажають один одному щастя, а тут, на воді, ти отримуєш його у чистому вигляді».

Про діяльність активного мандрівника з Чернігова, блогера та байдарківця Михаїла Закусилова можна почути в інтернеті чи наочно побачити на його ютюб-сторінці. У його біографії – походи вздовж багатьох річок, їх подолання від витоків та до гирла, цікаві поради мандрівникам, туристичні екскурси та байки. Останні він зазвичай виконує під час греблі на воді – таким чином доносячи глядачам свій настрій та враження від перебування на новій водоймі.

«Кременчуцькій газеті» вдалося поспілкуватися з Михайлом уже біля води – після того, як він проплив річку Псел по території України. Так, 22 дні чоловік діставався до Кременчуцького водосховища - у яке спадає Псел. Тут же на березі його чекав його товариш. Побачитися із ним – ще одна причина сісти на воду і знову прибути у Кременчук. Адже уже якось у 2018 році М.Закусилов був у нашому місті та перепливав Кременчуцьке водосховище. Та про все по-порядку. Адже спершу, близько місяця тому, з'явилося спонтанне бажання пливти саме Пслом.

- Починав плисти із території, де річка впадає в Україну: між селами Запсілля та Миропілля (Краснопільський район Сумської області). Стартував із цікавого місця під назвою «Задушевна криниця». Його історія, як я зрозумів, полягала в легенді, що на тому місці діти викопали криницю для своїх батьків. Я набрав з того відомого колодязя води і «пішов по воді» - так сказати, поплив на своїх байдарці», - розповів прибулий.

Скільки готувалися перед сплавом?

- Ні скільки. Все одно я планую пройти всі українські ріки. Як і не рахував, яка це річка на моєму шляху. Але до цього були Десна, Сейм, у тому році йшов Дніпром від Києва до моря, цього року Псел. По дорозі я зустрічав людей, які говорили, що всі ріки однакові. Та це не так. Як і китайці здаються всі однаковими, а коли придивитися – з багатьма відмінностями, так і ріки – кожна має свої особливості, якщо бути уважним.

По-перше, це стоянки та береги – вони прибрані. По-суті, це європейський рівень, культурне населення, де місцевість доволі затишна та доглянута. Вздовж берега проживають чуйні люди: багато із них хотіли допомогти мені у подорожі, звали на вечері. 

Але цікаво, що це все до Сухорабівки. Уже далі – за останньою ГЕС - неначе щось міняє людей. Уже почав помічати деяке сміття і на водоймі, і поруч.

Люди вздовж річки досить чуйні, багато хто хотів допомогти, погодувати, кликали на ніч. І все це не вигадані історії. Адже я знімаю про це періодично відео, і там зафіксовано, як люди самі кличуть на берег, щоб повечеряти. Після такої подорожі, як завжди, з’являються нові знайомі і навіть друзі.

Потоки мене взагалі здивували. Адже, як виявилося, у вас тут центр туризму: і з дорослих, і молодих. Я почав розповідати свої історії, вони свої, а тоді зрозумів, що їх історії такі ж захоплюючі у бувалих туристів.

- Як охорактеризуєте стан річки?

- Чиста ріка. Особливо зверху – там, де Могриця, де мілів карєр, вихід мілових порід навіть у воду чи річку. І у деяких випадках навіть там, де річка набирала глибину до 2 метрів – я бачив дно, водорості, бачив великих риб – йшов, як в акваріумі. Це з приємного. Є неприємне. Наприклад, після Сум помічаєш скид очисних і я так підозрюю, що десь у тому місці недоочищують, економлячи на цьому. Адже там запах екскрементів та шампуню. Картина не дуже приємна. Адже  у Чернігові подібна кількість людей, як і в Сумах, але у нас нічого не пливе по Десні при таких самих очисних.

Далі та піна осідає – але от, наприклад, в сусідньому селі її уже не бачать і діти купаються. Адже люди мало чого знають і мало чим цікавляться, зокрема, коли йдеться про стан забруднення. Адже їдять і рибу. Так, річка, звісно, дуже красива і її варто берегти, особливо у наші дні.

Що таке туризм на воді? Це самоізоляція та внутрішній туризм. У всіх в Фейсбуці зараз фото з особливих місць. Але з України. Саме після самоізоляції і неможливості поїхати подалі ми зрозуміли, що красу можна шукати поруч. А це варто берегти, адже іншого у нас немає. Як і виховувати культурний рівень людей, щоб вони не кидали сміття і так далі.

- У відеоблозі ви згадували про черепаху та інших диких тварин, яких побачили на березі. Кого ще зустрічали?

- Дуже багато черепах: від найменших і до великих. Найбільшу бачив – десь у 30 сантиметрів у діаметрі. Чув бобрів, але не бачив. Чув якесь копитне. А ранками бачив лисиць на скошених сінокосах. Вони по полях виганяли з нірок мишей. Види тут шикарні, особливо на світанках.

- Як давно ви займаєтеся такими сплавами?

- У 2016 році. Хоча за спеціальністю я будівельник. Але так склалося, що через сезонну роботу мав взимку час для хоббі. Тому побачив якось відеоролик про подібні подорожі у Тайзі. Уявив себе на його місці, і ще не було байдарки, а я уже знав, що ходитиму в походи. Зокрема, мені важливо було побачити всю річку – повністю. От, наприклад, ви підходите до Дніпра і знаєте, що вона у різних місцях різна. А от коли всю річку проходиш - складається загальна картина. Наприклад, ми садимо дерево і знаємо, що воно буде ще довго після нас. А на річці можна потрапити у так сказати машину часу і побачити все її життя: від початку і до її входу в море.

На Пслі я пройшов 12 гребель, 10 гідроелектростанцій і понтонний міст. На річці багато заторів. Це звісно, не дуже добре. Адже така маленька річка і скільки використовується. Але ж у річку має заходити риба з іншої водойми. А через ГЕС вода застоюється. Дніпро також складно назвати річкою. У 2018 році я його проходив і звернув увагу, що течія зникає, лише з’являється з вітром. Тоді почав йти по Десні вийшов на Дніпро. Ночував у вас за мостом, бачачи красивий захід сонця у вашому місті. Далі водоймою вийшов до Одеси.

- Яке враження від стану водосховища?

Тоді я йшов у травні та червні і воно ще не так цвіло. Хоча, звісно, бачив мертвих риб, але дати якусь обґрунтовану оцінку побаченому не можу, адже я не науковець. Звісно, таким чином можна було б допомагати науці, забираючи воду у різних місцях.

- Якщо порівнювати між собою українські ріки, яка найзабрудненіша?

- На жаль, верхня частина Дністра. Там так склалося, що річка стала сміттєпроводом і люди кидають туди відходи, як належне. Але якщо раніше сміття розкладалося – то зараз такого не скажеш про пластик чи поліетилен, будівельні матеріали. Але що цікаво, там можна побачити багатьох свідомих туристів, які організовують прибирання і чистять, вивозять із берегів сміття.

Але зверну увагу, що подібного викидання сміття ніколи не побачиш, наприклад, в Європі, де ріки цінують і бережуть їх чистоту. Бережно ставляться до річок у Молдові, адже там зовсім небагато водних артерій.

Та я думаю, що ситуація незабаром зміниться і в Україні.

- Ваш режим дня під час довгих подорожей відрізняється від режиму буденного життя?

- Він дозволяє бачити красу уже з самого ранку. Наприклад, я прокидаюся тоді, коли відкриваю очі, а може це бути і о 4-ій ранку. Беру фотоапарат чи смартфон і йду знімати схід сонця, ранковий пар на воді, іншу красу. Далі кава чи легких сніданок. Купаюсь, загораю. Враження пишу на диктофон, адже інколи вони дуже цінні. Кожному важливо побути самому, а  в соціумі такого зазвичай не буває. У довгих подорожах приходять різні інсайди – ти знаходиш відповіді на питання у тиші, натомість коли у гучному соціумі про ці очевидні речі забуваєш.

Ввечері обов’язково у блокнот записую, що відбулося цікавого упродовж дня, щоб картина річки не була змазана. Можливо, з часом писатиму про подорожі і книги. Зараз же дуже люблю огляди подорожей на YouTube.

- У дитинстві мріяли цим займатися?

- Конкретно, ні. Але в юності купив атлас світу і часто його гортав. На початку вирішив активно зрозуміти Україну. Минула поїздка по Дністру тривала 60 днів. Із собою намагаюся не брати нічого зайвого Наприклад, тут у байдарці з собою близько 30 кг загальної ваги, враховуючи намет, одяг, крупи, маленьку гармошку – для душі. Така аскетичність вчить так само ставитися до світу: не транжирно, а бережно. Продукти купую максимально на старті, далі докуповую у місцевих мешканців, адже знаю, що це продукти чисті, вирощені для себе. Із собою у мене спінінг, інколи  вдається щось зловити.

- Назвіть місця Псла, які найбільше вразили під час подорожі.

- Могриця зверху, з початку Псла в Україні – там дуже чиста вода. Далі - це люди, яких я зустрічаю. Так, у 2018 році я йшов по Дніпру і мала бути зупинка на найвищій точці Лівобережної України – на горі Пивисі у Градижську. У Фейсбуці я побачив, що там українські Мальдіви і по карті побачив, що там є джерело. Я йшов туди упродовж дня. Доходжу – а пляж затопило. Джерела теж у вказаному місці не знайшов - пересох. Я виснажений після 120 кілометрів за раз впав на пісок. І тут до мене підходить чоловік, дає мені пляшку води. Познайомилися, розговорилися, він відвіз мене до магазину.  Там я набрав багато солодкого, адже у мене було день народження, а відсвяткувати не встиг у подорожі. Виявилося, і народилися ми в один день. І от з тих часів ми товаришуємо. А коли вибирав річку – то вибір на Псел був логічним.

-У планах які наступні ріки?

- Також великі. Це Південний Буг в Україні. А далі – у інших країнах. Це водойми, імена яких вивчають школярі на уроці географії. Хотілося б спробувати подорож на 3-4 місяці.

- Як рідні ставляться до такого захоплення?

- Мама, звісно, хвилюється. Але у висновку я повертаюся щасливим, із цікавим кіно, враженнями та здоров’ям. Усі бажають один одному щастя, а тут ти отримуєш щастя у чистому вигляді. Можете перевірити самі!

 

 

Ліна Романченко

Фото, відео Кирило Воронцов

із акаунту у Фейсбуці Михайла Закусилова

 

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться