Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Вівторок, 18 Січня 2022
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Різдвяні прагнення сім’ї кременчуцького священника про об’єднання родин

7 січня 2022

Ексклюзивне інтерв’ю.

Напередодні Різдва Кременчуцька газета поспілкувалась з Анатолієм і Наталією Кулішами (на фото). Вже 6 років він служить протоієреєм Храму iкони Пресвятої Богородиці «Усiх скорботних радість» (що на підприємстві «Лукас»), а матінка активно допомагає чоловікові у всіх його починаннях. Родина виховує двох дітей – Злату й Ореста, а також об’єднує навколо себе кременчужан різного віку. При цьому Анатолій і Наталія встигають навчатися і впроваджувати нові проєкти.

- Чим відрізняється життя матінки (дружини священника – авт.) від життя інших жінок?

Матінка Наталія: Особливо нічим, хоча, може, обов’язків більше. Абсолютно кожна жінка може жити таким самим життям, що і матінка. Проте, якщо дівчина обирає шлях дружини священника, то повинна зрозуміти, чого прагне першочергово. Якщо в пріоритеті будувати кар'єру і вершити своє Я попереду чоловіка, то вона не може бути матінкою. Вона має розуміти, що куди направлятимуть чоловіка, які в нього будуть обов'язки, туди й має йти за ним, бути готовою в будь-яку хвилину підтримати, взяти частину ноші на себе. Трапляються різні ситуації: у отця і сповіді складні бувають, і служби. Ти повинна вміти пристосовуватися до всього.

Отець Анатолій: Водночас тобі треба пам'ятати, що життя змінюється: матінка вже не може піти в нічний клуб, на якусь дискотеку. Тому що вона – обличчя свого чоловіка. Кожна жінка – обличчя свого чоловіка, але матінка – це «загострене» обличчя свого чоловіка.

Матінка Наталія: Я вже настільки вжилась у цю атмосферу, що немає бажання змінювати. Зараз маю такі круті емоції, які не порівнюю з тими, що були в ті ж часи мого студентства. Треба вміти робити все, якщо ти хочеш дійсно допомагати своєму чоловіку. Не вмієш готувати – навчись, не вмієш пекти просфори чи інше – вчись.

- Розкажіть про ваш спільний проєкт – недільну школу?

Отець Анатолій: Розпочався він у 2015 році, коли перевели мене священником у Храм ікони Пресвятої Богородиці «Усiх скорботних радість». Тоді ми відкрили недільну школу для дітей. Все давалося важко. Упродовж двох місяців ходило лише 4-5 дітей. Наближалося Різдво, думали Вертеп підготувати, але що ти зробиш, як дітей ходить зовсім мало. Я вже навіть у церкві молився за те, якщо треба діяти недільній школі, то нехай Бог дасть якийсь знак. І ось на саме Різдво прийшло багато дітей – понад 15. Вони стали постійними учасниками недільної школи. А вже влітку 2016 року організували літній відпочинок для вихованців. Потім з'явився центр духовно-патріотичного виховання для дітей і молоді «Духовна застава», який проіснував до початку карантину.

- Чи вплинув карантин, пов'язаний із коронавірусом, на діяльність центру?

Отець Анатолій: Так, вніс чималі корективи. 2020 рік був надзвичайно важким. Під час усіх локдаунів ми працювали дистанційно. Тоді ж зрозуміли: треба змінюватися. Тож, у жовтні 2020 року реорганізувались у Центр всебічного розвитку «Полум’я». Адже вже почали входити в колектив люди, якім далеко за 20 років, а то і всі 30. Виходить, це вже не був центр для дітей.

Матінка Наталія: Діти, які прийшли на початку в недільну школу, теж вже повиростали, стали підлітками.

- А як проходить літній відпочинок учасників Центру всебічного розвитку «Полум’я»?

Отець Анатолій: Цього року організували два заїзди. Один був на базі, в будиночках; а другий – у лісі, в наметах.

- Що було найцікавішим у лісі?

Матінка Наталія: Дощ, сонце, комарі…

Отець Анатолій: Просто за 11 днів ми пережили 4 зливи. У перший день, як приїхали і розставили намети, ввечері прийшли з річки – а тут дощ.

Матінка Наталія: Я відповідала за приготування їжі. Пригадую, у казан дощ ллє, а мені ж дітей годувати за будь-яких умов треба. Вони по наметах сидять, а ти прикриваєшся гілками і піддуваєш, щоб вогнище не згасало. Так і готувала.

Отець Анатолій: Батьки під час перших двох злив дуже переймались, але найцікавіше, що жодну дитину за 11 днів не забрали додому. Бажаючих потрапити на наш літній відпочинок було більше, ніж місць. Але ми беремо рівно стільки дітей, скільки можемо осягнути. Працюємо не на кількість, а на якість.

Матінка Наталія: Щоб це була одна велика родина. Щоб був тісний контакт, щоб ми могли спіймати кожний погляд, зрозуміти один одного. А головне – в кризовий момент поспілкуватися з дитиною і все вирішити.

- Які відгуки про ці табори?

Отець Анатолій: Всі побачили, як змінились діти, почали цінувати комфорт, який повсякденно оточує і який не помічали до цього. Адже під час літнього відпочинку діти і дрова самі заготовляли, і посуд у річці мили. Майже всі вони стали активними учасниками «Полум’я». Там, у лісі, у закритому просторі, у закритій спільноті не зможеш утримати маску, яка в тебе є. Після такої пригоди ти будеш не крутим, ти будеш загартованішим. У нас не лише духовний акцент, а й спрямованість з точки зору патріотичного розвитку особистостей, лідерських якостей, талантів тощо.

Матінка Наталія: Головне – дати дітям вибір, не встановлювати чітких рамок. «Голодні ігри» під час літнього відпочинку такими й були. Треба крупу, казан – виграй. Діти спочатку не вміли чистити картоплю, а потім багато яких навичок отримали.

- Ви нещодавно повернулись із тренінгу у Львові. Розкажіть, чому навчилися.

Отець Анатолій: Є така організація «Українська освітня платформа», на яку подають проєкти громади. Єдина умова – він має бути соціального спрямування. У команді має бути священник. Дають невеликий грант. Та головне, за чим ми поїхали, це менторство (наставництво – ред.), навчання. Нам цього не вистачало, адже всі наші проєкти і заходи робимо «методом тику» (наосліп – ред.). І ось під час того навчання я написав проєкт для молоді «Курс блогерства». Його ми подали. Він зайшов. Але нам сказали: пишіть іще щось. Далі згадали, що минулого року проводили конкурс «Святий Миколай онлайн». Розповіли організаторам про нього, і нам порекомендували його розширити.

- Як саме ви його збираєтесь втілювати в життя?

Отець Анатолій: Це проєкт «Святий Миколай поруч». Вже створені платформи в соцмережах Фейсбук, Інстаграм, Телеграм, є сайт. Суть полягає в тому, що можна поспілкуватися зі Святим Миколаєм. Як діти, підлітки, так і їхні батьки, можуть отримати духовну підтримку. Також це і наш конкурс ялинкових іграшок та вертепів. Він теж оголошений тут і вже вийшов на Всеукраїнський рівень.

А 23 грудня стартував другий конкурс – «Україна колядує». Він полягає в тому, аби зібратися родиною, вивчити і заспівати колядку. Зняти відео і направити Святому Миколаю, а ми 9 січня визначимо переможців.

Із весни будемо організовувати відпочинок вихідного дня для родин. А влітку – сімейний. Хочеться об’єднати українську сім'ю. Повернути спілкування батьків і дітей. Така в нас амбітна мета, і ми хочемо втілити її в життя. До неї приєдналась і громадська організація «Родос» із Горішніх Плавнів.

- Що б ви побажали кременчужанам?

Отець Анатолій: Передусім – здоров'я, це головне, що має бути в людини. А також чіткого усвідомлення, навіщо я живу. Щоб це було життя, а не існування. І, звичайно, радіти моменту, в якому зараз знаходишся.

У чому справжня суть Різдва Христового: позиція родини Кулішів

Отець Анатолій:

• Суть Різдва – в події. Чомусь дехто думає лише про побутові речі: має бути прибрано в оселі, наготовано вдосталь їжі. Але ж це ті дні, коли ми згадуємо народження Сина Божого. Треба в церкву піти чи вдома помолитися, поспілкуватися, родичів провідати, поколядувати разом. За свідченням церковників, у той рік, коли народився Христос, не було воєн у світі. Бог прийшов у любові й мирі – ось це має бути в кожній родині. Це, а не метушня біля плити. Є можливість накрити пишний стіл – зробіть його, але 7 січня.

Матінка Наталія:

• Як можна уявити бурхливу радість із ковбасами, а часом і феєрверками 6 січня? Адже в цей час вагітна діва Марія вже відчувала перейми. І ось, якби в родині очікували дитину, то б пишні столи накривали й раділи? Ні, всі б вели себе спокійно. Тож, 6 грудня має бути затишна вечеря із кавою чи чаєм, зі спокійними розмовами. Оце і є Передріздво. Ви можете запекти рибу, зробити вареники із різноманітними пісними начинками (картопля, капуста, гриби, комбіновані). Є традиція 12-ти страв, то можете дотримуватися її. Хліб, вареники з різними начинками, соус до них, кутя, узвар – ось вам і Різдвяний стіл. Зберіться за ним, вимкніть світло, поколядуйте, поспілкуйтеся. Атмосфера цього свята така: всі ми чекаємо ще одного члена родини. А 7 січня – радість велика. Якщо провести у спокої шосте число, то ви не уявляєте, яким для вас буде активним наступний день.

 

Олена Ліпошко

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися