Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
П'ятниця, 30 Жовтня 2020
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Забуті чи викреслені?

 
 

 

29 сентября 2020 08:30

Імена цих Героїв могли бути викарбувані на алеї пам’яті у сквері ім. О.Бабаєва. Але вони «зникли»...

12 років тому, у 2008 році,  до Дня міста у сквері ім. О.Бабаєва реконструювали Алею Героїв Радянського Союзу. На 18-ти гранітних плитах викарбувані портрети Героїв та їхні  імена.

Уродженці Кременчука:

Блувштейн Олександр Абрамович (1910-1984)

Готліб Емануїл Давидович (1908-1991)

Крупський Віктор Йосипович (1921-2000)

Молочников Микола Мусійович (11924-1982)

Приходько Петро Сергійович (1918-1944)

Ткаченко Ілля Іванович (1924-1943) (Його ім’ям названа вулиця)

Халаменюк Олександр Йосипович (1918-1945) (Його ім’ям названа вулиця)

Таптунов Юрій Іванович (1940-1978) (його ім’ям назвали одну з вулиць Кременчука), став Героєм після Другої світової війни.

Уродженці Кременчуцького району:

Баль Микола Васильович (1913-1999)

Новохатько Михайло Степанович (1907-1944) (його ім’ям назвали провулок)

Уродженці інших міст, які після війни мешкали і поховані у Кременчуці:

Гугнін Микола Павлович (1916-1987)

Конюхов Сергій Семенович (1921-2010?)

Корольов Йосип Дмитрович (1910-1987)

Фаткін Сергій Степанович (1918-1999)

Циплухін Микола Дмитрович (1918-1987)

Чижов Василь Пахомович (1922-1997)

Шпаковський Сергій Петрович (1922-1997)

Щербаков Іван Іванович (1915-1960) (його ім’ям назвали одну з вулиць Кременчука, похований у Москві).

Майже всі ці люди отримали найвищі на той момент звання років Другої світової війни. Деякі з Героїв – уродженці нашого міста та району, декого після війни направили до Кременчука викладати в навчальних закладах, пов’язаних з військовою чи льотною справою. Дехто працював на заводах міста.

Загадковий відбір: понад 20 Героїв «зникли»

Виявляється, імена далеко не всіх Героїв, які мешкали в нашому місті, закарбували у на дошках меморіального комплексу. Про тих, чиїх портретів на алеї немає, нам нагадав місцевий краєзнавець, колишній викладач Кременчуцького університету ім. М.Остроградського Євген Бергер.

«Варто згадати, що у Кременчуці мешкали визначні особистості: підполковник Іван Пєтухов, Олексій Барвінський, Олексій Леонов. Усі вони свого часу були широко відомими кременчужанам. Сьогодні ж їх серед інших Героїв на меморіалі не знайдеш. Наприклад, Пєтухов – учасник двох війн: радянсько-фінської і німецько-радянської. Перебував на фронті до останнього дня війни. За 4 роки отримав 6 поранень, але щоразу повертався до строю. Лейтенант Олексій Барвінський – 1-й секретар Кременчуцького міськкому комуністичної партії. Космонавт Олексій Леонов першим в історії космонавтики вийшов у відкритий космос. І це – імена Героїв, відомих широкому загалу, але яких чомусь оминули. Років 10 тому я звертався до тодішньої влади міста з пропозицією доповнити цей перелік. Але мені повідомили, що для розширення комплексу на той час були необхідні близько 50 тис грн. Тоді знайти їх у бюджеті міста не змогли чи не захотіли», – розповідає Бергер.

Трму, яким чином відбирали кандидатів для увічнення на Алеї Героїв та якими критеріями керувалися, дивується і дослідник цієї теми, очільник міського Музею авіації та космонавтики Анатолій Бишенко.

«Про одну, але дуже важливу деталь влада забула: затвердити рішенням сесії міськради «Положення про Алею Героїв», яким би визначалася концепція. А також підстави, порядок та категорії осіб, які підлягають увічненню на Алеї. Як не намагався, але знайти такий документ мені не вдалося ні в краєзнавчому музеї, ні в міському управлінні культури, ні в раді ветеранів. І що примітно, в кожній з названих інстанцій щодо цієї теми мають різні думки. Переконаний, що саме з цієї причини імена одних героїв (за формально менших підстав) на Алеї викарбували (наприклад, І.Щербакова, командира 113 винищувального авіаполку, який прожив у Кременчуці лише півтора роки). А інших, при таких самих, а то і більше вагомих фактах, просто проігнорували. Наприклад, двічі героя М.Кузнєцова, який 4 роки очолював десяте військово-авіаційне училище. Або того ж Я. Михайлика, працівника паровозного депо, який у 1940 році закінчив наш місцевий аероклуб», – коментує Бишенко.

Директорка Кременчуцького краєзнавчого музею Алла Гайшинська намагалася пояснити ситуацію із вибором окремих постатей до Алеї. 

Говорить, списки з іменами увічнених формувалися тоді не лише міською владою, а й радою ветеранів. Тож, чому вибрали самі цих Героїв, тепер дослідити практично неможливо.

Списки Героїв, яких пам’ятають 

На сьогодні за списками музею не увічнених у сквері Героїв –  25 освб, серед них 12 льотчиків. За уточненням Бишенка, поза Алеєю залишилися навіть не 12, а 15 Героїв повітряної авіації. А саме:

1. Герман І.М. (звання присвоєне у 1943 році), льотчик-штурмовик, командир 70-ої авіаційної ескадрильї. З 1933 по 1936 роки навчався у Кременчуцькому будівельному технікумі.

2. Михайлик Я.Д. (звання присвоєне у 1946 році), льотчик-винищувач, заст. командира 54-ої ескадрильї. У 1938-1940 роках працював у паровозному депо ст. Кременчук і навчався у Кременчуцькому аероклубі.

3. Кузнєцов М.В. (звання присвоєне двічі: у 1943 і 1945 роках), льотчик-винищувач, командир 814-ої  та 106-ої ескадрилій. У 1955-1959 роках – начальник 10-го військово-авіаційного училища початкового навчання льотчиків (ВАУПОЛ) у Кременчуці.

4. Пєтухов Н.Д. (звання присвоєне у 1944 році), командир 221-го стрілецького полку. У 1953-1958 роках – заступник начальника 10 ВАУПОЛ.

5. Забирін Н.В. (звання присвоєне 1945 році), льотчик-винищувач. Воював у складі 814-го (106-го гвардійського) винищувального авіаційного полку, був командиром ланки. Після війни до 1975 року служив у військово-повітряних силах, командував 113-м винищувальним авіаційним полком у Кременчуці, приблизно з 1957 по 1960 роки.

6. Прокопенко Г.Н. (звання присвоєне 1943 році), льотчик-винищувач, підполковник, командир третього гвардійського авіаційного полку. Загинув 14 липня 1944 року від вогню стрілка радянського бомбардувальника в р-ні Львова. Похований у с. Житнє Роменського району Сумської обл. У 1930-1933 роках навчався у Кременчуцькому залізничному технікумі.

7. Леонов О.О. (звання присвоєне двічі: у 1965 і 1975 роках), льотчик-космонавт, перший у світі побував у відкритому космосі. В 1953-1955 роках навчався в 10-му ВАУПОЛ, у 1957-1959 роках служив у Кременчуці в 113 винищувальному авіаційному полку. Почесний громадянин нашого міста.

8. Аксенов В.В. (звання присвоєне двічі: у 1976 і 1980 роках), льотчик-космонавт. У 1954-1956 роках навчався в ВАУПОЛ уКременчуці.

9. Клімук П.І. (звання присвоєне у 1975 році), льотчик-космонавт. В 1959-1960 роках навчався в 10-му ВАУПОЛ.

10. Левченко А.С. (звання присвоєне у 1987 році), льотчик-космонавт. В 1959-1960 роках навчався в 10-му ВАУПОЛ.

11. Гардапхадзе А.Б. (звання присвоєне у 1984 році), командир екіпажу пасажирського літака Ту-134. Звання присвоєно за героїзм, проявлений при знешкодженні бандитів, які захопили літак. У 1962-1965 роках навчався в Кременчуцькому льотному коледжі.

12. Лялін Б.В. (звання присвоєне у 1986 році) командир ланки вертольотів цивільної авіації. Звання присвоєно за участь у порятунку науково-дослідного човна «Михайло Сомов», затертого в льодах Антарктики. У 1963-1966 роках навчався у Кременчуцькому льотному училищі.

13. Мельник М.М. (звання присвоєне у 1987 році), льотчик-випробувальник Міністерства цивільної авіації. Звання присвоєно за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У 1975 році навчався у Кременчуцькому льотному училищі. Він лауреат премії імені Сікорського.

14. Кот В.С. (звання присвоєне у 1982 році), генерал-полковник авіації, заслужений військовий льотчик. У 1959-1960 роках навчався в 10-му ВАУПОЛ.

15. Байбаренко Г.Н. (звання присвоєне у 1943 році). З 1957 по 1960 роки служив командиром ланки і заступником командира 783ескадрильї навчального авіаполку 10 ВАУПОЛ у Кременчуці.  

До цього списку у краєзнавчому музеї додали прізвища ще трьох неувічнених льотчиків 5-ої Повітряної Армії, частини якої визволяли Кременчук та Героїв, що воювали за наше місто на землі:

1. Газізуллін І.Г. (1919-1944)

2. Джінчарадзе І.К. (1916-1943)

3. Кожедуб І.М. (1920-1991) (його ім’ям названо провулок)

4. Глушко М.П. (1920-1943). Під час бою у с. Сміле Сумської області отримав поранення, але поле бою не покинув.

5. Фещенко П.В. (1922-1992)

6. Нездолій К.П. (1923-2010)

7. Барвінський О.Д. (1924-1999) (на школі №20 встановлена меморіальна дошка з його іменем).

8. Агієнко В.Т. (1920-1997) (219-та Кременчуцька танкова бригада одна з перших форсував Дніпро 2 жовтня 1943 року).

9. Тюркін Д.В. (1920-1984) (219-та Кременчуцька танкова бригада одна з перших форсував Дніпро 2 жовтня 1943 року)

10. Фомічов К.Н. (1918-1944) (19-та Кременчуцька механізована бригада першою увірвалася на околиці Кременчука та форсувала Дніпро).

11. Чхаїдзе В.М. (1922-1943) (219-та Кременчуцька танкова бригада, одна з перших форсувала Дніпро 2 жовтня 1943 року).

«Незрозуміло чому, але подвиги льотчиків (а серед них четверо – двічі герої) та й самі вони, хоча і мають безпосереднє відношення до Кременчука, ініціаторами реконструкції Алеї просто проігноровані.

Борги перед загиблими у війні, в житті є місце подвигу, пам'ять про героїв, патріотизм... Якими забрудненими і буденно порожніми в нашому суспільстві стали ці святі поняття, як, втім, і сама тема війни, про яку ми згадуємо двічі на рік: у День Перемоги і на День міста. Якими неуважними стали ми по відношенню до конкретних людей, які вчинили подвиг. Як ми самі, часом не помічаючи того, сприяємо процесам забуття...

Із такими почуттями і невеселими думками йшов я з оновленої Алеї Героїв скверу у 2008 році», – коментує Анатолій Бишенко, додаючи, що з того часу змін біля комплексу не помітив.

За спільними підрахунками кременчуцьких краєзнавців, до списку на Алеї Героїв можна було б додати ще 26 імен. І їх кількість може доповнюватися, пояснює Гайшинська.

«До травня 2020 року встановлено імена 37 льотчиків – Героїв Радянського Союзу, які воювали у 1941 і 1943 роках, зокрема у Кременчуці. Пошук триває», – додає Бишенко.

 

Що можна зробити

У свою чергу Кременчуцька газета поцікавилася у секретаря Кременчуцької міськради Юрія Гриценка, чи можливо і доцільно розширювати Алею Героїв.

«Треба з’ясувати з музейними працівниками. Якщо буде підтвердження, сплануємо і виправимо», – відповів Гриценко.

За словами Бишенка, справу з загального, технічного боку виправити цілком можливо.

«Добудувати ліве і праве крило алеї для розміщення портретів. Власне, сама проблема не є ні технічною, ні організаційною, ні фінансовою. Головне, чи зрозуміють чиновники морально-етичну складову проблеми?» – аналізує він.

*інформація надана Кременчуцьким краєзнавчим музеєм.

Нагадаємо, Від Героя України до Почесного громадянина Кременчука: розбираємося у державних нагородах.

Кременчуцький художник завершує роботу над проектом увічнення загиблих в АТО земляків.

 

 

Ліна Романченко

колаж Кирило Воронцов

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Інші новини

Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися