Пряма мова.
Кременчуцька газета продовжує цикл розповідей про цікаві місця та історичні події, що стосуються нашого міста - словами відомого краєзнавця, колишнього викладача філософії Євгена Бергера. Так, весною цього року наше місто та район зазнали незначного наводнення. Проте, за словами Є.Бергера, такі ситуації траплялися у Кременчуці ще з 18 століття. І наймасштабніше наводнення сталося 1931 року. Проте детальніше - словами самого краєзнавця.
Сьогодні ми знаходимось біля скелі реєстру, якій три мільярди років. На ній зображені дати, коли Кременчук затоплювався водами. А саме: 1757 р., 1759 р., 1795 р., 1703 р., 1720 р., 1745 р. на наприкінці 1731 року й поготів - коли вода в місті сягала 4 метри. Такими словами свою розповідь почав Є.Бергер.
"Також ми сьогодні розкажемо не лише про паводок, а і про драматичну подію, яка мала місце 24 травня 1963 року і була пов'язана з цим словом.
Справа в тому, Кременчук знаходиться на двох берегах Дніпра, на лівому і на правому. На лівому березі знаходиться підвищення - Піщана гора, у Крюківі – Деївська гора. Колись це були береги Дніпра за часів Київської Русі – Піщана і Деївська гори.
24 травня 1963 року відбувалися заняття на Кременчуцькій ГЕС Кіровоградській області. І раптом, о 20 годин опівдні, Кременчуцьке радіо дає таке оголошення. "Громадяни, дамба Кременчуцької ГЕС прорвана. Через пів години вода буде у місті. Беріть документи, ціні речі і рушайте на Піщану гору. Було б точніше – тікайте, біжіть на Піщану гору", - описує ті події краєзнавець.
Що ж почалося далі - фантасмагорична ситуація, що нагадувала війну.
"Люди тікали на Піщану гору, хто як міг. Хто бігом, хто на велосипеді, хто на мотоциклі. Були такі картини – біжить дядько з велосипедом, а через раму пральна машина. Або на багажнику прикріплений телевізор. Або так – їде дядько в мотоциклі, а в колясці дружина держить швейну машину. То забирали найцінніше? Хто речі, хто що міг. І тікали на Піщану гору. Територія першої лікарні – найнижче місце у Кременчуці. Як тікали хворі? Хто на милицях, хто із сапками. Хто підтримував один одного? Породіллі бігли в одних тапочках, нижніх сорочках з малечою на руках.
Головний лікар пологового Дмитренко в цей часприймав пологи в одній жінці. Так як медсестри розбіглися, то чоловік жінки був за асистента у цього лікаря-гінеколога. Ну і далі. Люди бігли. Їхав дядько на возі. Віз телевізор і деякі речі. Чоловіки попросили підвезти породіль. Він сказав: "Кожен рятується, як може". Тож чоловіки перевернули йому підводу.
А що ж відбувалося в центрі міста? Звичайно, базар опустів, усі торговці побігли на Піщану гору. Кавказці бігли, кричали – де у вас тут найбільша гора? Всі магазини були кинуті. Був кинутий ювелірний магазин. Але зникнень ніяких не було зафіксовано. Дітей з дитячих садків-ясіл вивозили самосвалами. Батьки потім кілька днів не могли їх розшукати. Люди їхали в машинах, як тюльки. Цигани їхали на підводах, і всіх, хто піднімав руки, всіх цигани підбирали. А був і випадок неприємний на вулиці Академіка Маслова. Біля школи №10 знаходиться особняк колишнього заводу Рижичена. Також останний підполковник НКВД, не будемо називати прізвище, бо він вже мертвий....сів у машину, посадив сім'ю і собаку. Біля школи стояла вчителька з дитиною-калічкою в колясці. Та попрозала забрати дитину, ароте він проїхав мимо. проїхав мимо і не взяв її. Ще була ситуація - коли один дід біг зі стільцем, трошки пробіжить, а далі сідає і відпочиває. Були і смертельні випадки, серцеві недостатності від інфаркту, які були причиною цієї паніки", - додає Є.Бергер далі.
Та підсумовує, що як з'ясувалося згодом, в районі Світловодська проводились навчання цивільної оборони. Кременчук про це навчання не був інформований, не була проінформована влада. На радіовузол поступила платівка, де був текст «Про тривогу», але не було грифу, що це навчальна тривога. Диспетчерка прийняла усе за чисту монету й оголосила в ефірі.
"Проте варто належним чином відмітити і про тодішніх двох місціонерів, які не покинули приміщення Держбанку. А мужньо чекали, що буде далі. Булиі такі-собі псевдосвідки, що казали "Мені вода в спину бризкала", що "Там то будинок вже знесло", як завжди буває.
Пройшло три години, і о 15-ій "Голос Америки" всьому світу сповістив про цю подію. Цікаво, що начальство на той час також зникло невідомо куди, довго не могло з'явитися. Ну вже через годину з чимось під'їхали мотоциклісти до евакуйованих людей і стали говорити, що тривога була даремною, повертайтеся.
Один навіть з гумором закричав "Кіна не буде, тож вертайтесь додому". Ну, які тут були прокльони, самі урки могли це розуміти. Пізніше приїжджала комісія з Києва, рахувала збитки, проте їх не було. Адже злодії втекли найпершими, тому крадіжок також не було.
"До речі, ходив такий анекдот по Союзу: "Чому замокло вірменське радіо? Тому, що після Кременчуцького уже нічого було говорити", - жартує Бергер далі.
А тепер повернемося до наводнення у 31-му році. Вода піднялася вище 4 метрів, люди жили на дахах. Провізію підвозили на катерах матроси Дніпровської флотилії. Десь півсотні будинків були зруйновані, в основному, це на Щемилівці. Треба що сказати, такі будинки як Держбанк, музей - стояли міцно. На вулиці Шевченка був штаб 25-ї дивізії, перший поріг був затоплений, на другому жили командири цієї дивізії, а також дружини із їхніми дітьми. Потім вода поступово стала спадати, але цілий місяць було досить сиро, вода приваблювала багато комарів і всяких комах. На той час, грубо кажучи, люди звикли до тих подій, жили на горищах.
Майже через місяць, десь 27-28 днів вода стояла, поки не спала. Громадяни зазнали великих збитків. До речі, значно раніше, сам Шевченко описав повінь, яку застав під час поїздки сюди, коли Дніпро розлився до самого Піщаного. Тоді Крюків не постраждав.
Дати повеней тих років, ось на цьому камені, викарбували самі очевидці. Тож оці знаки тут з XVIII століття. Тобто, їм уже понад три століття.
Нагадаємо, Екскурсія з Євгеном Бергером: про особняк Рабиновича і славу кременчуцької махорки
Кременчуцький особняк, на який «сходила манна небесна»
Екскурсія з Євгеном Бергером: чим цікавий непримітний одноповерховий будинок на вулиці Покровській
Ліна Романченко
відео Максима Полтавця
