Кременчуцька газета
Четверг, 20 Червня 2024
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube threads telegram

 

 

Ви є тут

"Хлопці працюють 24/7 і на них тримається вся війна-оборона", - легендарний льотчик із позивним "Karaya" відвідав Кременчук

27 травня 2024

Лише на один день завітав до рідного міста Почесний громадянин міста Кременчук Вадим Ворошилов.

Минулими вихідними до Кременчука завітав Герой України, Почесний громадянин Кременчука, майор Збройних сил України, льотчик Вадим Ворошилов, відомий за позивним «Karaya».

Легендарний пілот відомий тим, 24 лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення рф до України, відновився на службі. А 10 жовтня того року, під час масованого ракетного обстрілу, збив дві крилаті російські ракети.12 жовтня 2022 року знищив п'ять дронів «Shahed 136»: три — на півдні України і два — над Вінницею. Через пошкодження літака Вадим катапультувався на Вінниччині, попередньо відвівши винищувач МіГ-29 від населеного пункту. У грудні Вадима було удостоєно звання Героя України.

Вадим Ворошилов свого часу навчався у Кременчуцькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, коли ним керував Володимир Поляков. Тож саме і цього разу відвідав Музей військової історії Кременчука, що при ВПУ №7. Приїхав не з порожніми руками, а передав нові експонати. Зокрема, свій військовий одяг. Це комбінезон американського виробництва, який рятує, захищає життя льотчиків від пожежі.

"Він не горить і це дійсно дуже нам допомагає. Зручний, комфортний. Це мій самий робочий. Ми ж військові, тому має бути форма одягу і, звісно, моя футболка повітряних сил", - розказав Вадим Ворошилов.

Окрім того, передав легендарний льотчик і свій подарунок, який отримав від волонтерів. 

"Мені друзі розмалювали і подарували гільзу. Можливо, будуть подальші плани і проведення аукціону. Я думаю, це буде набагато краще, ніж буде знаходитися в мене вдома", - вручив «Karaya» цей подарунок.

Та директор музею Володимир Поляков зазначив, що пам'ять не продається і таким унікальним експонатам місце саме в експозиції Музею військової історії Кременчука.

Своєю чергою він подарував шеврон із зображенням герба Кременчука.

"Знаю, що прапор льотчик із собою не зможе взяти, а це невеликий шеврон",- сказав Поляков. 

Вадим Ворошилов пообіцяв, що він буде завжди при ньому. 

Підписав легендарний льотчик і листівки та конверти, які випущені на його честь. Та попри те, що було обмаль часу, поспілкувався із журналістами Кременчуцької газети і телекомпанії "Візит".

Питань до легендарного  «Karaya» було багато і, звісно, про літаки F-16, про хід війни. Але зрозуміло, щр бойовому льотчику в воєнний час про це не можна розповідати. Тож говорили про більш буденні речі. 

- Як часто ви буваєте у рідному місті?

- На жаль, через поважні причини часто не вдається бувати. Я думаю, в середньому один раз на рік і то, це відбувається максимум до двох діб: від доби до півтори. Завжди приємно повертатись додому. Я протягом своєї військової служби живу в багатьох містах, але все одно, я вважаю, що Кременчук - це моє рідне місто, це мій дім. Тут, звісно, мене чекають рідні, друзі. А також моя альма-матер -  Кременчуцький військовий ліцей і його керівники.

- Що ви можете пригадати з часу навчання у ліцеї?

- Багато, багато було цікавого… Звісно, він дав багато постулатних, базових, але життєво важливих понять стосовно проходження військової служби. Хоча на той момент навчання - це були юнаки 15-16 років, а на випуску - 17 вже було. Це молоді хлопці. Але вступивши до Академії сухопутних військ, або як я, у Харківський університет повітряних сил, ми багато чого знали. Ми  бачили, що знаємо набагато більше,  вміли набагато більше, ніж наші колеги з інших військових ліцеїв. Тому це було велике здивування для нас особисто. Але коли вже були в університетах, то прийшло усвідомлення і розуміння, який то був прекрасний час і наскільки нам хотілось повернутися туди. Це був золотий час мого дитинства, мій початок військової кар'єри і це закарбувалося в моїй пам'яті, я вважаю, на все життя.

- Чи знайомі ви з іншими випускниками ліцею, які, як ви, мають звання Герой України?

- Заочно так, офіційно ні. Ви ж розумієте, що всі проходять військову службу.  Я вважаю, що для двох військових, які проходять службу у різних підрозділах, зустрітися під час війни - ця задача майже неможлива. Тільки, звісно, під час виконання завдань, але більше. (Далі пригадав, що зустрічався із випускником Кременчуцького військового ліцею Максимом Чайкою, авт). Макс - це мій друг, повний кавалер ордену Богдана Хмельницького. Вчилися разом із військовим ліцею, вчилися разом в Університеті повітряних сил і протягом нашої подальшої служби постійно в контакті і працювали в одних районах.

- Де ви черпаєте сили, аби рухатися далі, воювати, знищувати ворога та виконувати бойові завдання?

- Відповідь буде доволі проста і навіть банальна, адже це найважливіше, що в нас є. По-перше,  це сім'я, все починається з неї, адже якщо тебе вдома чекають, то зробиш все задля того, щоб повернутися  додому. По –друге, це наша країна та любов до українського народу. Адже хто, як не ми, можемо збудувати і розбудувати нашу країну.  Тож - сім'я, країна, народ.

- Що побажаєте кременчужанам?

- Вважаю, що це буде досить актуальним. Я постійно слідкую за дописами в соціальних мережах, різних медіа-ресурсах і бачу коментарі людей, що мирне населення заморилось від війни і немає вже сил. Звісно, всі заморились. І я вважаю, що заморився навіть більше трошки, ніж цивільні. А хлопці з піхоти, то я не можу навіть із собою порівняти. У мене є відпустка і у нас є ротації. Хлопці працюють 24/7 і на них тримається вся війна-оборона. Тому потрібно завжди пам'ятати, що ті хлопці, завдяки яким саме у твоєму домі немає нашого опонента -ворога, от саме їм потрібно дякувати будь-якими можливостями: починаючи від доброго слова і закінчуючи донатом на підтримку сил оборони України.

Зустріч одногрупників

У  Музеї військової історії Кременчука, що при ВПУ №7, Вадим Ворошилов не оминув особливого місця. А саме експозиції, присвяченій його одногрупнику Володимиру Трусову. Останній раз вони бачилися на зустрічі 2021 року, на 10-річчя після випуску Кременчуцького військового ліцею. А потім було повномасштабне вторгнення росії в Україну. Їхні шляхи розійшлися вже назавжди. Володимир Трусов загинув. Тепер вони зустрічаються тут. Саме біля форми загиблого побратима є можливість схилити голову, віддати шану загиблому Герою.

Читайте: «Найбільша мрія – перемога над ворогом і розпад їхньої імперії», - льотчик- герой «Karaya», який збив «шахедів» і не дав упасти літаку на Вінницю

 Герой України, льотчик із Кременчука Вадим Ворошилов (KARAYA) "поставив автограф" на ракеті, якою знищив дрон окупантів

Прапор, з підписами героя-пілота кременчужанина Вадима Ворошилова та Валерія Залужного продали за 10 тис доларів для ЗСУ

"Укрпошта" випустила листівку з зображенням та голосом кременчуцького Героя - льотчика з позивним «Karaya»

Генерал Кривонос приїхав у Кременчук, на погашення конвертів із зображенням відомих земляків - захисників України

 

Олена Ліпошко

Фото, відео Микити Ліцкевича

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Ви сповіщаєте про хибодрук в наступному тексті:
Щоб надіслати повідомлення натисніть кнопку "Сповістити про хибодрук". Також можна додати коментар.

Ми в Telegram

Підписатися