Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
П'ятниця, 6 Серпня 2021
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Хтось Зайчик, хтось Мушкетер: святкові історії відомих «Биків» Кременчука

2 січня 2021

Знані містяни, народжені під покровительством символу прийдешнього року, розповіли про традиції відзначення та поділилися спогадами про новорічні веселощі.

Новорічно-різдвяні свята – період казок і чудес. Коли люди не просто можуть вірити в дива, а ставати їх частинкою. Хтось ніжно зберігає спогади з дитинства про переодягання під ялинкою, а хтось крізь роки проносить традицію костюмованих вечірок. І у кожної людини є своя особлива згадка або асоціація, навіяні зимовими святами. Новий рік – час для добра. І саме добрими історіями ділилися із Кременчуцькою газетою відомі в нашому місті персони, народжені у рік Бика – символа 2021 року.

Андрій Огородніков, голова Регіональної ради підприємців у Полтавській області, заступник голови Громадської ради при головному управлінні державної фіскальної служби у Полтавській області, член Наглядової ради міського Фонду підтримки підприємництва:

«У дитинстві зазвичай на свята був в образі пірата – серед однолітків це вважалося дуже круто. Традиційно Новий рік зустрічаємо в сімейному колі: діти й онуки приїздять. Не знаю, чи цього року вдасться сім’єю зібратися. Раніше на центральну площу міста в новорічну ніч виходили, співали пісні, феєрверк дивилися. Із приємних спогадів можу відзначити той, коли на свята неочікувано приїхали онуки, хоча попередньо не виходило в них. Запам’яталося ще, як одного разу наш білий кіт із різнокольоровими очима грався новорічними прикрасами і завис на ялинці. Відтоді деревце прикрашаємо цукерками, які муркотуну не до смаку».

Богдан Оксененко, голова правління ПрАТ «Кременчукгаз»:

«Я виріс на фільмах про мушкетерів, де Михайло Боярський виконував улюблені пісні. Тому це й був мій улюблений образ. До того ж батько зробив мені шпагу, як справжню. Зараз вже не перевдягаюся: максимум – шапочка Діда Мороза – і вітаю дітей. Новий рік – це сімейне свято. Вигадуємо для дітей квести, аби знайшли сюрпризи. Пакунки ховаю у різних кімнатах, а малеча їх шукає. Це викликає купу позитивних емоцій у всіх. Саме дітей вважаю своїми найкращими подарунками від життя».

Костянтин Кууск, голова громадської організації «На крилах надії України»:

«На новорічних ранках у дитинстві я був Зорро, мушкетером, богатирем, індіанцем… Традиційно це свято проводимо в сімейному колі: влаштовуємо розіграші, організовуємо конкурси та вручаємо один одному подарунки. Маленьким хлопчиком я вірив у Діда Мороза, і цьому були підтвердження. Для прикладу, якось ми дивилися телевізор, і в цей час на балконі упала палка, відчинилися двері, а там – сховані пакунки. Іншим разом, коли задзвонив хтось у двері, ми відчинили і знайшли подарунки.

Тепер вже я роблю сюрпризи для своєї донечки. Для прикладу, у минулому році вона перед Новим роком перебувала у санаторії. Повернувшись, побачила прикрашену ялинку. Я попросив її знайти іграшкового Діда Мороза. Коли вона поставила фігурку під святкове деревце, то невдовзі під ялинкою чарівним чином з’явилися подарунки».

Олег Сазонов, депутат Полтавської обласної ради:

«Які мама костюми майструвала, в ті мене в дитинстві і одягали. Звичайно, був зайчиком, а ще мухомором і лицарем.

Традиційно зустрічаємо Новий рік у сімейному колі за святковим столом. А потім дружно йдемо до ялинки у Кременчуці або їздимо в ці дні кататися на лижах. З дитинства яскравий спогад – як батьки привезли апельсини. Це вперше, коли я спробував цей фрукт: запах і смак запам’яталися на все життя».

Юрій Гриценко, секретар міської ради:

«Пам’ятаю себе на святковому ранку у національному костюмі, танок якийсь танцював і співав пісню «Чорнобривці». І вже будучи дорослими, з друзями намагаємося влаштовувати маскаради на Новий рік. Обираємо тематику і готуємо костюми. А от Новий рік з 2014 на 2015 рік ми зустрічали в українських костюмах – це була акція на підтримку нашого народу.

Зазвичай напередодні свят ми відвідуємо батьків, у сімейному колі підбиваємо підсумки року. Я сам дуже люблю дарувати подарунки, отримую задоволення, коли вони радують отримувача. Я серйозно підходжу до вибору презента і зазвичай вгадую бажання рідної людини.

Якось була у нас костюмована вечірка. Після дванадцятої зайшов із привітаннями сусід. Його жінці довелося голосно і тривало звати чоловіка додому. Адже він задивився на одну з наших гостей – «апетитну» Червону Шапочку, що виглядала, наче дівчина з Октоберфесту (фольклорний фестиваль, який щороку проводиться у Німеччині – ред.), і не хотів повертатися додому.

А ще яскравий спогад: у 1993 році, коли служив у Гвардійському (Дніпропетровська обл.), в гості прийшли товариші. А рівно о 00.00 всі почали вибігати надвір. Ми спершу не могли зрозуміти, що трапилося. Вже з балкону побачили, що все військове містечко одночасно запускало різноманітні петарди, вибухівки, стріляло з рушниць. Таке було вибухове святкування».

Володимир Поляков, керівник громадської організації «Координаційний центр об’єднань ветеранів АТО», учасник бойових дій, полковник:

«На новорічних ранках одягали на мене костюм ведмедика і чомусь часто українську вишиванку та бриль. А от уже будучи керівником ліцею (Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою – ред.), виконував роль Діда Мороза. Зараз, щоразу сідаючи за святковий стіл, згадую одну дивовижну історію. У переддень свят із 2014 на 2015 рік дороги замело. Автомобілі на трасі стояли в заторі 6 км завдовжки. Один військовий водій нас із товаришем по цілині спромігся довезти із Авдіївки до Дніпра, звідки ми вже дісталися до Кременчука. Я дуже вдячний Геннадію (так звали водія), що він подарував можливість зустріти Новий рік із сім’єю. Згодом цей чоловік підірвався на міні і помер від ран... Щороку за святковим столом ми згадуємо добрим словом загиблих.

Із дитинства запам’ятав, як мені принесли горішки в золотій обгортці. Я їх розколював, а з шкарлупки робив кораблики. А ще запах мандаринів – це найприємніший аромат, що повертає у спогади.
Ще згадалося, як курсантом військового училища потрапив у новорічну ніч у наряд. Це був найпрестижніший час. Всі намагалися туди потрапити, і мені це вдалося».

Нагадаємо, минулого року ми розповідали про відомих «Мишок» Кременчука.

 

Святкові спогади ворушила Тетяна Красельникова

Фото із сімейних архівів героїв

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися