Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Четверг, 27 Февраля 2020 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Підземний Кременчук, Або історичні знахідки під ногами

26 января 2020

Ми продовжуємо знайомити читачів з цікавинками нашого міста.

З дитинства нас вчать дивитися під ноги, щоб не перечепитися. При цьому – вміти милуватися тим, що оточує. Але іноді важко уявити, що під шаром ґрунту, по якому ходимо щодня, може критися давня таємниця. Іноді історичні знахідки дослідники виявляють у результаті довготривалої кропіткої праці, а іноді – волею випадку.

Що ж у нашому місті є цікавого, але схованого під землею від очей його жителів, дізнавалася Кременчуцька газета.

Підвали у сквері ім. О. Бабаєва

Наприкінці жовтня 2008 року, коли будівельники під час робіт на вул. Соборній, напроти Будинку торгівлі, зняли з тротуару шар асфальту, на поверхні утворився провал. І відкрилися кімнати з різними ходами. Фахівці тоді зазначали, що ці ходи, найімовірніше, є підвальними приміщеннями, виритими у XIX столітті, як варіант – під торговими рядами. Невдовзі знахідку закопали, не побачивши в ній історичної цінності.

Директорка міського краєзнавчого музею Алла Гайшинська розповіла нам, що на місці розкопок у сквері Бабаєва, де зараз стоїть пам’ятник Воїну-визволителю, свого часу знаходилася типографія, яку вважали найбільшою у Кременчуці і однією з найбільших в Україні.

«Тож, скоріше за все, у 2008 році будівельники знайшли підвали типографії, адже торгові зали були трохи далі», – припускає Гайшинська.

За словами заступниці директорки міського краєзнавчого музею з наукової роботи Ірини Соколової, можливо, при подальших розкопках відкрилося б іще щось цікаве: якийсь прохід чи двері, а може це була галерея ніш під будівлею.

«Припускаю, що над знайденими кімнатами свого часу розміщувалася будівля типографії ще дореволюційних часів, а під нею, природно, були підвали. Невідомо, звідки з’явилася версія про підземний ринок. Поруч дійсно знаходилися і торговий центр, і багато магазинів», – говорить Соколова.

Як розповів Кременчуцькій газеті Геннадій Музика – екс-заступник гендиректора будівельної фірми «Центр ЛТД», яка тоді проводила роботи у сквері ім. О.Бабаєва, свого часу була ідея створити на місці знахідки історичний куточок.

«Пропонували розчистити територію і знайдене огородити оргсклом. А також зробити сходи під землю, щоб люди могли відвідувати це місце. Однак для цього необхідні були додаткові кошти та виготовлення окремого проекту робіт. Тож замовник від ідеї відмовився, а розкопане засипали землею», – говорить Музика.

Колодязь біля банку

У 2013 році на площі Перемоги, біля будівлі, де розміщувався банк, вирішили висадити дерева. А під час робіт розкопали підземелля.

«Коли почали висаджувати дерева уздовж стіни банку, де сьогодні невеличкий сквер і пам’ятник «Перший день після війни», земля провалилася. Там знайшли колодязь. Викликали експертів із музею. Тоді висловлювали навіть припущення, що це підземний прохід будівель шпиталю, які знаходяться на березі Дніпра (колишній Військовий госпіталь, зараз споруда належить Національній гвардії України, авт.)», – розповіла Ірина Соколова.

За словами істориків, колись огорожа знаходилася далі, і скверик належав до території банківського двору. Тож, скоріше за все, у 2013 році розкопали комунікаційні колодязі самого фінансового закладу.

«Тоді дослідників попросили розійтися, мовляв, то все належить банку… Співробітники «Благоустрою», які займалися озелененням цієї ділянки, засипали все землею, розкопали ділянки не так глибоко та висадили на них конусовидні туї», – додала Соколова.

Залишки церкви на площі Перемоги

У 2008 році під час науково-охоронних досліджень на вул. Коцюбинського, на місці, де планували звести адміністративно-житловий комплекс, виявили цікаві знахідки: залишки старої церкви та поховання.

«Роботи велися за рахунок забудовника. Адже, перш ніж починати копати в історичній частині міста, археологи мають перевірити, чи немає чогось важливого під землею», – пояснює Гайшинська.

Тож тоді знайшли кам’яну кладку фундаменту та мощену підлогу. За словами дослідників, на цій території, поряд із валами старої фортеці й залишками фортифікаційного рову, дійсно стояла дерев’яна Преображенська церква. Цей факт підтверджується як планами міста 1774 та 1803 років, так і знахідками 2008 року. На початку XIX століття церкву знесли через ветхість. Щодо кладовища, то на планах воно не позначене. Однак, за словами Гайшинської, захоронення біля церкви – то звична справа минулих століть. І, зважаючи на наявні у музеї фотографії з розкопок, на цьому місці виявили поховання.

А кілька знахідок передали до фонду Кременчуцького краєзнавчого музею.

Храм під ЦНАПом


У серпні 2016 року на вул. Гагаріна, у підвалах колишньої 14-ої школи, де почалася реконструкція приміщення під Центр адміністративних послуг, виявили нижній храм Свято-Покровської церкви, спорудженої у 1845 році.

«Це територія колишньої дзвіниці старообрядницької, а потім єдиновірської. У Кременчуці старообрядництво започаткувалося наприкінці XVIII століття, і невелике поселення звело молитовний дім, що згодом перетворився на дзвіницю. Спочатку на фундаменті була дерев’яна церква, потім перебудували її на кам’яну. В 1845 році старообрядців приєднали до єдиновірства, і вони почали вести служби зі священиками, яких запропонував священний синод», – розповіла нам заввідділу Кременчуцького краєзнавчого музею Вікторія Ширай.

За версією священиків, у нижньому храмі тоді могли хрестити немовлят і відспівувати покійних.

Під час робіт на північній стіні підвалу відкрилася частина настінного розпису в синьо-червоних кольорах. За словами іконописця Кременчуцької єпархії Михайла Шпака, розпис виконаний олійними фарбами приблизно у другій половині XIX століття. Дату підтверджує і клеймована цегла, з якої викладено підземний хід до настінного розпису.

«Спочатку вирішили, що це зображення Архістратига Михаїла або Ангела-Хранителя, потім – що Покрови Пресвятої Богородиці, оскільки руки постаті розведені в сторони. Але згодом з’ясували, що на стіні в академічному стилі зображено Воскресіння Господнє – благословляючий Ісус Христос з ангелами пообіч», – уточнює Ширай.

За словами дослідниці, з благословення архієпископа Кременчуцького і Лубенського Миколая вирішили доповнити дві порожні ніші іконами на полотні: ліворуч – розп’яття Ісуса Христа, праворуч – рідкісна ікона Воскресіння Господнього з піднятими у благословенні руками.

Ширай розповіла також, що після закінчення будівельних, реставраційних та художніх робіт, якраз у день апостолів Петра і Павла – 12 липня 2018 року у приміщенні, де знайшли настінний живопис Воскресіння Христового, раптово змінилася акустика. Попри незначну площу і невисоку стелю, звучання будь-якого голосу тепер тут не гірше, ніж у величному соборі.

Нагадаємо, «Цукрові казарми» – найстаріший житловий будинок міста.

Готель «Вікторія»: дореволюційна туристична перлина Кременчука занепадає.

Історія Кременчука: в пошуках правди про «гестапівський будинок».

 

Тетяна Красельникова, фото Кирила Воронцова та з архівів Краєзнавчого музею

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться